Page 61 - 6300

матеріальних носіях, необхідною для задоволення їхніх різноманітних
інформаційних потреб.

У широкому соціально-комунікаційному вимірі створення, усуспільнення,
розповсюдження, опрацювання, зберігання, використання документів у соціумі

забезпечують ефективне функціонування соціальної комунікації в цілому та
документальної комунікації як однієї з основних її підсистем зокрема. При

цьому якісний рівень соціальної комунікації та її основних підсистем значною

мірою залежить від професіоналів-посередників: книговидавців,

книгорозповсюджувачів, бібліотекарів, бібліографів, інформаційних

працівників, журналістів, архівістів, музеєзнавців і т. ін., завдяки яким набуває

чинності системний зв’язок «автор – документ – посередник – користувач».

Практично кожний із елементів системи документальної комунікації

опосередковується діяльністю спеціально підготовлених професіоналів: одні –

«працюють» з автором для усуспільнення (створення) документа; другі –

виготовляють; треті – розповсюджують; четверті – опрацьовують; п’яті –

зберігають; шості – організують доведення документів до реальних і

потенційних користувачів. З документологічної точки зору всі професіонали-

посередники, на наш погляд, забезпечують ефективне здійснення «життєвого

циклу документа», що поєднує всіх фахівців документальної комунікації.

Систему документальних комунікацій, окрім бібліотек, складають,

забезпечуючи її розвиток і функціонування, інші соціальні інститути – ЗМІ,

редакції, видавництва, типографії, книгарні, книжкові палати, бібліографічні,

інформаційні центри, музеї, архіви тощо.

Усе вищеозначене свідчить про те, що документальна комунікація є

базовою для інформаційної діяльності, тому, вивчивши напрацювання таких

українських та російських вчених, як В.О. Ільганаєвої, О.П. Коршунова,

С.Г. Кулешова, Н.М. Кушнаренко, Г.В. Сілкової, В.В. Скворцова,

М.С. Слободяника, А.В. Соколова, Ю.М. Столярова, Г.М. Швецової-Водки та

ін. нами запропоновано власну пізнавальну модель документальної комунікації