Page 51 - 6300

зникає, в цьому й полягає відмінність документа від інших каналів комунікації:
телефонного, радіо, телевізійного чи усної комунікації. Документ постає перед

людиною – споживачем інформації – як певна річ, матеріальний об'єкт. З
погляду реципієнта саме цей об'єкт є джерелом інформації, бо він не завжди в

уяві реципієнта пов'язується з особою комуніканта, який розпочав
комунікаційно - інформаційний процес. З позиції реципієнта документ може

сприйматися також як повідомлення, тобто як сукупність сигналів, знаків, що

потребують декодування і мають перетворитися в знання, емоції, вольові дії

у свідомості людини, що його сприймає. З позиції комуніканта документ може

розглядатися не тільки як канал передачі інформації, але й як її передавач,

або як приймач, як сховище переданої інформації. Образно кажучи, документ

уявляється скоріше як озеро, а не канал, тому що комунікант, як правило, не

бачить одержувача інформації, а турбується лише про те, щоб зафіксувати

повідомлення (або певні знання, інформацію) на речовинному носії. Так само

реципієнт бачить не автора документа, тобто комуніканта, а лише сам

документ.

Таке визначення документа є найбільш широким, воно охоплює будь-які

матеріальні форми існування документів. Навіть коли в дефініції документа

зазначається, що ним може бути лише матеріальний об’єкт, спеціально

призначений для передачі інформації в суспільстві, така призначеність може

здійснюватися через збирання певних матеріальних об’єктів та їх розміщення в

певні зібрання із супроводжувальними матеріалами у вигляді описів (етикеток).

У такому значенні документами є будь-які експонати музеїв, виставок, фонди

архівів, бібліотек та інших інформаційних установ.

Спосіб фіксації інформації в таких документах – це запис інформації будь-

яким винайденим людиною шляхом. До способів запису інформації

відносяться: ручний або рукописний, машинопис, друкування (поліграфічний

спосіб), тиснення, механічний запис (перфорування, грамзапис), фонозапис