Page 45 - 6300

РОЗДІЛ 2. ЗНАННЯ, ІНФОРМАЦІЯ, ДОКУМЕНТ У ПРОЦЕСАХ

КОМУНІКАЦІЇ

2.1 Знання як результат пізнавальної діяльності людини

Знання – це результат пізнавальної діяльності, продукт суспільно-трудової

та розумової діяльності людей, це ідеальне відтворення у формах мови

об'єктивних, закономірних зв’язків практично перетворюваного об’єктивного

світу. Знання мають інформаційну природу. Тому знання можна визначити як

особливий вид відображення реальності людиною, зміст якої складають

відомості про феномени, властивості й закономірності реального світу.

Знання за визначенням притаманні людині; вони мають особистий

характер, їх не можна «передати» іншій людині буквально. У реципієнта

знання формуються самостійно під впливом одержаної інформації. На

сприйняття інформації та її розуміння впливає рівень розвитку людини, її

попередні знання, її вміння декодувати інформацію й розуміти її зміст.

Інформація – це спосіб, яким знання існує не лише для однієї конкретної
людини, але й для інших.

Отже, поняття «знання» та «інформація» дуже тісно пов’язані.
Знання переходить в інформацію (і навпаки) у процесі соціальної комунікації.

Але як «знання», так і «інформація» – це абстрактні поняття, які набувають
певного значення залежно від того, в якому контексті їх використовують.

Відмінність між ними бачать всі автори, але розмежувати ці поняття дуже

важко. Одні автори називають знання особливою, вищою категорією

інформації. Інші вбачають, що категорія «знання» має досить розмитий

характер, у той же час як категорія «інформація» претендує на деяку чіткість

кількісної і якісної характеристики знання. Але цей тезис можна заперечити

тим, що і слово «інформація» має десятки синонімів: звук мови, знак, число,

відомості, повідомлення, ознайомлення та ін., включаючи і таке значення, як

«знання».