Page 41 - 6300

виконує функцію комунікації між індивідами популяції. Знаки є однією з
умов життєдіяльності популяції. Більш того, знакова система виконує життєво

важливу функцію передачі сигналів та акумулює інформацію, що дає
можливість передавати накопичений досвід наступному поколінню.

Передача від тварини до людини у спадок деяких знакових систем
відбулася разом зі зміною якості знакових систем. Людські соціальні знаки, на

відміну від знаків тварин, стали моделювати думку. Відомі форми передачі

нагромаджених людиною знань не забезпечували їх адекватної передачі у часі

та просторі. Дослідження фольклору та мови неписьменних народів

підтверджує, що слабка здатність усної мови до нагромадження знань, що є

у розпорядженні всього суспільства, призводить до того, що в цих умовах

найвищою формою знання виступають міфологія та легенди, а не історія та

філософія.

Наукові дослідження свідчать, що найдавніші міфи у процесі свого усного

висловлювання супроводжувалися при виконанні обряду іншими знаковими

системами: музикою, танцями, пантомімою, малюнком. Форми фіксування

інформації, що передували письму, тобто різного роду зображувальні засоби на

камені, дереві, глині тощо забезпечували довготривалість та стійкість

зберігання інформації.

Найважливішим комунікативним засобом реалізації спілкування, новим

рівнем у розвитку знакових систем стала мова людини. Мовна діяльність

дозволила не лише реагувати на знаки, що були представлені немовними

засобами (знаряддя праці, малюнки тощо), а й оперувати ними, конструювати

знакові системи, виходячи з потреб суспільного виробництва та суспільної

практики. Система мови, таким чином, висловлена у матеріальних речах –

знаках. На основі розгортання різних знакових систем при переході від

варварства до цивілізації виникає письмо як нова знакова система, надбудована

над звуковою системою. Писемність відкрила еру документальної комунікації.

Знакова комунікація змінилася опосередкованими формами, головною на