Page 42 - 6300

довгі сторіччя стала книга (документ) аж до початку ХХ сторіччя. Знак –
матеріальний предмет (явище, подія), який виступає в ролі представника

певного іншого предмета, особливості і відношення та використовується для
отримання, зберігання, обробки та передачі повідомлення (інформації, знань).

Він є основним засобом культури, з його допомогою виконується фіксація та
оцінка індивідуальної й загальноціннісної інформації про людину і світ в

культурних текстах, спілкування індивідів і соціальних груп між собою, спільне

досягнення цілей. Знак тісно пов’язаний з такими значно складнішими

формами культурно-значущої інформації, як: символ, художній образ, код

культури.

Розрізняють мовні і немовні знаки. Мовні знаки – це знаки, які призначені

для позначення предметів або явищ дійсності і їх відношень, а також для

позначення відношень між елементами знаку, знаку і тексту. Мовні знаки

бувають природними і штучними. Природні – це національні мови: українська,

російська, англійська. Знаки природної мови – це букви. Штучні мови, які

спеціально створюються для кодування нетекстової інформації (графічні знаки,

піктографічні, фонетичні, картографічні, нотографічні та інші), створені для

передачі звукової, ідеографічної та іншої інформації.

Комунікаційні знаки містять звук, детонат, концепт. Комунікаційні знаки

включені у висловлювання, де їх відношення будуться за схемою, відомою під

назвою «Трикутник Фреге». Вершини трикутника представляють «Знак» –

«Концепт» – «Детонат». Знак символізує різні знакові системи для

відображення змісту (концепта) одного і того ж детона (об’єкта, явища,

процесу і т.д.). Детонатом висловлювання або судження є оцінка істинності

висловлювання. Відношення у знаковій системі визначаються також

семантикою, синтактикою, прагматикою.

В залежності від каналу передачі повідомлень соціальну комунікацію

ділять на неформальну і формальну. Неформальна комунікація виникає між

відправником і користувачем інформації шляхом особистих контактів,