Page 217 - 6292
P. 217
виявити чинники, які впливають на цей процес, здійснити
порівняльний аналіз механізмів управління культурою в
тоталітарному та демократиному суспільствах; проаналізувати
особливості менеджменту культурно-мистецької сфери в
сучасній Україні, визначити його політико-ідеологічні
детермінанти, оцінити стратегічні і тактичні напрями управління
культурою у процесі подальшої демократизації українського
суспільства.
Осмислюючи сутність менеджменту культурно-мистецької
сфери як управлінського процесу, слід відзначити, що в сучасній
науковій думці передусім не розмежовані поняття
«управління» і «менеджмент». Незважаючи на те, що термін
«менеджмент» є аналогом «управління», поширена думка про їх
нетотожність, оскільки поняття «управління» є дещо ширшим
за «менеджмент».
Менеджмент культурно-мистецької сфери (від лат.
management – управління) розглядають як процес
планування організації, мотивації, контролю та координації,
спрямований на досягнення певної мети у соціокультурній
діяльності за допомогою професійно підготовлених до цього
фахівців. Важливо зазначити, що, як масове явище в галузі
загальної теорії управління, менеджмент постав унаслідок
здійснення управлінської революції на заході у 60–80-х роках ХХ
століття.
Як складова соціального управління, сучасна парадигма
менеджменту культурно-мистецької сфери передбачає, по-
перше, активне впровадження як науковоаналітичних підходів в
управлінні, так і стратегічного цільового управління; по-друге,
посилення централізованого державного управління в
регулюванні духовно-культурних відносин, а водночас –
посилення регіонального, муніципального управління і
самоврядування; по-третє, формування дієвої системи добору,
підготовки і використання професійних управлінських кадрів.
Формування менеджменту культурно-мистецької сфери
в сучасних умовах здійснюється на інших засадах, ніж це було
за радянського часу. Насамперед, управління більше спирається
на саморозвиток та активність громадян, на ідеологічний
плюралізм, консенсус і толерантність як запоруку раціональної і
творчої участі громадян у соціокультурному житті суспільства.
217