Page 217 - 6292
P. 217

виявити  чинники,  які  впливають  на  цей  процес,  здійснити
                  порівняльний  аналіз  механізмів  управління  культурою  в
                  тоталітарному  та  демократиному  суспільствах;  проаналізувати
                  особливості  менеджменту  культурно-мистецької  сфери  в

                  сучасній         Україні,        визначити         його       політико-ідеологічні
                  детермінанти, оцінити стратегічні і тактичні напрями управління
                  культурою  у  процесі  подальшої  демократизації  українського

                  суспільства.
                         Осмислюючи  сутність  менеджменту  культурно-мистецької
                  сфери як управлінського процесу, слід відзначити, що в сучасній
                  науковій         думці       передусім          не      розмежовані            поняття

                  «управління»  і  «менеджмент».  Незважаючи  на  те,  що  термін
                  «менеджмент» є аналогом «управління», поширена думка про їх

                  нетотожність, оскільки поняття «управління» є дещо ширшим
                  за «менеджмент».
                         Менеджмент  культурно-мистецької  сфери  (від  лат.
                  management            –     управління)           розглядають            як      процес

                  планування організації, мотивації, контролю та координації,
                  спрямований  на  досягнення  певної  мети  у  соціокультурній
                  діяльності  за  допомогою  професійно  підготовлених  до  цього

                  фахівців.  Важливо  зазначити,  що,  як  масове  явище  в  галузі
                  загальної  теорії  управління,  менеджмент  постав  унаслідок
                  здійснення управлінської революції на заході у 60–80-х роках ХХ
                  століття.

                         Як  складова  соціального  управління,  сучасна  парадигма
                  менеджменту  культурно-мистецької  сфери  передбачає,  по-
                  перше, активне впровадження як науковоаналітичних підходів в

                  управлінні,  так  і  стратегічного  цільового  управління;  по-друге,
                  посилення          централізованого             державного           управління          в
                  регулюванні  духовно-культурних  відносин,  а  водночас  –
                  посилення          регіонального,          муніципального             управління          і

                  самоврядування;  по-третє,  формування  дієвої  системи  добору,
                  підготовки і використання професійних управлінських кадрів.

                         Формування  менеджменту  культурно-мистецької  сфери
                  в сучасних умовах здійснюється на інших засадах, ніж це було
                  за радянського часу. Насамперед, управління більше спирається
                  на  саморозвиток  та  активність  громадян,  на  ідеологічний

                  плюралізм, консенсус і толерантність як запоруку раціональної і
                  творчої  участі  громадян  у  соціокультурному  житті  суспільства.



                                                             217
   212   213   214   215   216   217   218   219   220   221   222