Page 221 - 6292

виконавчо-розпорядчий характер діяльності; у процесі реалізації
управлінської діяльності здійснюються функції держави у
культурно-мистецькій галузі; забезпечується його
функціонування уповноваженими на те суб’єктами управління; є

підконтрольним та підзаконним; має державно-владний характер.
Арсенал дослідницьких засобів та інструментів теорії
менеджменту культурномистецької сфери можна розподілити

на три групи: загальнологічні методи (абстрагування, аналогії,
класифікації); теоретичні методи (системний аналіз,
структурнофункціональний аналіз, ситуативний підхід,
історичний підхід, діалектичний метод; гіпотетично-дедуктивний

метод, порівняльний метод тощо); емпіричні (біхевіористичні)
методи: конвент-аналіз документів та інформаційних потоків;
експеримент; анкетне опитування і т. д.

Осмислюючи сутність менеджменту, слід звернути увагу на
те, що на стан і перспективи розвитку механізму управління в
культурній сфері впливають такі фактори: по-перше,

загальносвітові тенденції розвитку менеджменту; по-друге,
динаміка соціокультурних реалій українського суспільства,
зумовлена трансформаційними процесами; по-третє, масове

застосування новітніх інформаційно-комунікаційних технологій.
Науковці розглядають менеджмент культурно-
мистецької діяльності як складову єдиної системи
державного управління, на яку покладено завдання

контролю та правового, а в межах чинного законодавства – й
адміністративного регулювання міжкультурних відносин. У
структурі культурно-мистецького менеджменту, який здійснює

контрольно-регулятивні функції у сфері суспільних відносин,
виділяють, із певною мірою умовності, кілька рівнів впливу на
сферу його компетенції. Насамперед, це стратегічний рівень
на вищому законодавчому та виконавчому рівнях держави

(Президент, Парламент, Кабінет Міністрів). Другий рівень,
тактичний, який включає розробку конкретних методів, заходів,
підходів та засобів реалізації ухвалених рішень. Цим займаються

відповідні структури у Кабінеті Міністрів та в центральних
урядових установах, передусім Міністерство культури і туризму
України. Нарешті, третій рівень – це місцеве управління, на

якому відбувається власне реалізація державної культурно-
мистецької політики в регіонах та відстежуються результати

221