Page 8 - 6288

наукових знань утворюють виявлені факти, їх понятійний, якісний і кількісний

опис, а також емпіричні закономірності, що були встановлені шляхом їх

аналізу. Проте для цілісного наукового уявлення про дійсність необхідно

визначити те загальне або спільне, яке стосується всього світоутворення чи

окремих його частин – закон або групу законів.

Закон – необхідне, суттєве, стале співвідношення, що повторюється між

окремими явищами. Серед багатьох сформованих наукою законів

виокремлюють спільні (фундаментальні), загальні та часткові. Спільні закони

виявляються в усіх сферах буття (закони і принципи самоорганізації та

еволюції). Загальні закони стосуються деякою мірою суміжних наукових

галузей. Наприклад, закони збереження, спрямованості процесів, періодичності

виявляються в усіх природничих науках і частково в гуманітарних. Часткові

закони діють в окремій галузі, наприклад, закон вектора історичного розвитку

– в історії, закон генетики – в біології, закони Ньютона, Ейнштейна – у фізиці.

Знання, понятійний і якісний опис фактів, що ґрунтуються на емпіричних

закономірностях, є передумовою формулювання вихідних, основоположних

ідей, теорії або групи теорій. Завдяки ним уможливлюється адекватне

відображення в мисленні стану природи та людського буття, наукове бачення

картини світу як загального об’єктивного образу реальності (сукупності

об’єднаних загальними концептуальними ідеями об’єктивних знань, принципів

і законів, що функціонують у різних галузях пізнання).

Розкриття законів пов’язане з пошуком та усвідомленням причинно-

наслідкових зв’язків між окремими явищами. У процесі становлення науки,

філософського осмислення її результатів склалося вчення, що отримало назву

"детермінізм", тобто вчення про всезагальний об’єктивний закономірний

взаємозв’язок і причинну зумовленість явищ соціоприродного середовища.

У системі причинно-наслідкових відношень, законів і закономірностей

виокремлюють динамічний і статистичний (імовірнісний) рівні. Динамічні

закони відображають об’єктивну закономірність як однозначний зв’язок між

середніми значеннями параметрів, що характеризують стан системи.

Наприклад, закони класичної механіки встановлюють взаємозв’язок між

8