Page 98 - 6283
P. 98

оптимальне  (гармонійне)  поєднання  емоційної  експресивності  й  емоційної
               стійкості. Провідним чинником емоційного стресу є емоції спілкування. Тому


               доцільно  виділяти  стрес  у  сфері  комунікацій  в  окрему  категорію  емоційних
               реакцій – «фрустрацію».


                     Фрустрація  –  один  з  видів  психічних  станів,  який  виник  унаслідок
               реальних або уявних труднощів, подолання яких людина вважає неможливим,


               що  виражається  у  характерних  рисах  переживань  і  поведінки.  Фрустрація  є

               деструктивним  чинником,  який  знижує  продуктивність  діяльності.  Але  іноді

               людина  переборює  значні  труднощі,  не  впадаючи  у  стан  фрустрації.

               Упорядковану  й  організовану  поведінку,  адекватність  реагування  у  складних

               ситуаціях розглядають як проблему фрустраційної толерантності (емоційної

               стійкості) – тобто здатності людини протистояти різним життєвим труднощам

               без втрати психологічної адаптації. В її основі – здатність адекватно оцінювати

               реальну ситуацію і можливість передбачати вихід із ситуації.

                     Емоційна  гнучкість  дуже  тісно  пов’язана  з  гнучкістю  поведінковою,  під

               якою  розуміють  здатність  людини  відмовлятися  від  поведінки,  яка  не

               відповідає  ситуації,  і  виробляти  або  приймати  нові  оригінальні  підходи  до

               вирішення  проблемної  ситуації  за  незмінних  принципів  і  моральних  засад

               життєдіяльності.

                     Освоєння  особистістю  професії  неминуче  супроводжується  зміною  в  її

               структурі, коли, з одною боку, відбувається посилення й інтенсивний розвиток

               якостей, що сприяють успішності в діяльності, а з іншого – зміна, придушення і

               навіть  руйнування  цими  якостями  структур,  які  не  беруть  участі  в  процесі

               професійного  становлення.  Проте,  коли  індивід  цілком  ідентифікує  себе  з

               посадою,  він  порушує  природний  порядок  розширення  власної  особистості,

               узурпує якості, які йому не належать. Це призводить до «психічної інфляції».

                     У системі професій під професійною втомою розуміють специфічний вид

               утоми,  зумовлений  постійним  емоційним  контактом  з  великою  кількістю

               людей.  У  разі  синдрому  хронічної  втоми  людина  страждає  не  просто  від

               фізичного  чи  нервового  виснаження,  а  від  «хронічних  стресів  нервової


                                                              98
   93   94   95   96   97   98   99   100   101   102   103