Page 100 - 6283

переживанням суб’єкта й одночасно діяльністю його різних систем, він має
зовнішнє вираження і виявляється у зміні ефекту виконуваної діяльності.

Провідне місце в діагностиці станів належить переживанням, пов’язаним зі
ставленням особистості.

Психічні стани розрізняють за глибиною і тривалістю. Із практичною
метою виокремлюють стани миттєві (нестійкі), довготривалі, хронічні, або

оперативні, поточні й перманентні. Кожен стан – наприклад, тривога і

замисленість, за певних умов може бути і оперативним (нестійким), і поточним

(тривалим), і перманентним (хронічним). Перехід станів із поточних у

перманентні може бути і позитивом (стан тренованості у спорті, рішучості), й

негативом (стан утоми, розгубленості).

За психологічними ознаками розрізняють стани інтелектуальні, емоційні,

вольові й комбіновані. Залежно від виду занять особистості психічні стани

поділяють на стани у навчальній, трудовій, бойовій, побутовій, екстремальній

та інших видах діяльності. За роллю в структурі особистості стани можуть бути

ситуативними, особистісними й груповими. Ситуативні стани виражають

особливості ситуації, котра спричинила в особистості нехарактерні для її

психічної діяльності реакції. За глибиною переживань розрізняють стани

глибокі й поверхневі. За характером впливу на особистість, колектив (групу)

стани поділяють на позитивні й негативні, за тривалістю – на тривалі й короткі.

За ступенем усвідомленості стани можуть бути більш-менш усвідомленими та

неусвідомленими.

Психічним станам притаманні такі особливості:

- цілісність;

- рухливість і відносна стійкість;

- прямий і безпосередній взаємозв’язок із психічними процесами та

властивостями особистості;

- індивідуальна своєрідність і типовість;

- різноманіття психічних станів;

- полярність.

100