Page 8 - 6254

істотно підвищені вимоги до категорії С 1. Підготовленість покладів для
промислового освоєння визначалося новою класифікацією, виходячи із
співвідношень запасів категорій В і С 1, затверджених ДКЗ СРСР. Родовища
складної будови дозволялося вводити в розробку на основі запасів категорії
С 1. Для невеликих покладів припускали виключення, що передбачають
введення в розробку на базі оперативно підрахованих запасів, прийнятих ЦКЗ
міністерств і відомств, з подальшим затвердженням їх в ДКЗ СРСР не більше
ніж в трирічний термін.
Разом з категорійними запасами (А, В, С 1 і С 2), підрахованими по
окремих родовищах і площах, для оцінки потенційних можливостей
нафтогазоносних провінцій, областей і районів „Классификацией...”
передбачалося визначення прогнозних запасів на основі загальних
геологічних уявлень.
Велике значення з 70-х років набула колективна апробація результатів
прогнозних оцінок, яку очолили керівники геологічних служб Мінгео СРСР,
Міннефтепрома, а також провідні фахівці ряду науково – дослідних
інститутів: Н.С. Ерофєєв, В.В. Семенович, Г.П. Ованесов, В.Г. Васильев, А.А.
Трофімук, С.П. Максимов, М.Ф. Мірчинк, В.П. Налівкин, Н.А. Еременко, И.Х.
Абрикосов, И.П. Жабрев, А.Г. Алексин та ін.
В 1971р. при ВНІГНІ була організована Наукова рада по вдосконаленню
методики підрахунку і класифікації прогнозних запасів нафти і газу під
головуванням С.П. Максимова.
Наукова рада почала свою діяльність з широкого обґрунтування і
глибокого вивчення всіх фактичних матеріалів, що відносяться до прогнозної
оцінки нафто-газоносності суші і акваторій, методів прогнозування і
класифікації прогнозних запасів. В результаті в 1973р. було розроблено
“Методическое руководство по количественной оценке перспектив
нефтегазоносности”.
Завдяки роботам відомих радянських вчених А.А. Бакирова, М.Д.
Белоніна, Н.І. Буялова, І.В. Висоцкого, М.А. Жданова, А.Э. Конторовіча, В.Д.
Налівкина, С.Г. Неручаєва, І.І. Нестерова, А.А. Трофімука, В.І. Шпільмана і
ін. були розроблені основні принципи якісної оцінки нафто-газоносності надр,
що базується на комплексному обліку чотирьох найголовніших критеріїв:
тектонічного, літолого–стратиграфічного, геохімічного і гідрогеологічного.
Використання в практиці прогнозу математичних методів – кластер –
аналізу, апарату розпізнавання зразків та ін. – дозволило науково та
обґрунтовано проводити порівняння добре розвіданих (еталонних) ділянок з
розрахунковими на прогнозній території і ін.
В 60 – 70-их роки істотно збільшилося число методів кількісної оцінки
прогнозних запасів. До середини 60-х років основними були методи питомої
густини запасів і усередненої структури, об'єднані під назвою методу
порівняльного геологічного аналізу. Для оцінки потенційних ресурсів слабо
вивчених нафтогазоносних територій разом з методом питомої густини
запасів застосовувався об'ємно–генетичний метод.

8