Page 7 - 6254

країв і областей, виробили методику оцінки прогнозних і перспективних (С 2)
запасів нафти і газу по всій території СРСР. Починаючи з цього періоду оцінку
прогнозних запасів по країні стали здійснюватися періодично раз у п'ятиліття.
Природно, поява нової групи запасів повинна була знайти віддзеркалення в
класифікації запасів.
В “Классификации запасов (залежей) нефти и горючих газов” 1959р.
були виділені запаси нафти і газу:
а) балансові, які задовольняли кондиціям і гірничо-технічним умовам
експлуатації;
б) позабалансові, розробка яких в даний час нерентабельна.
До балансових запасах нафти і конденсату враховувалися видобувні
запаси.
В новій класифікації було виділено чотири категорії запасів: А, В, С 1 і
С 2.
Підготовленість запасів для обгрунтовування проектування розробки і
виділення капіталовкладень в промислове будівництво визначалась
затвердженими запасами категорії А+В+С 1, в числі яких частка запасів А+В
повинна була складати не менше 30 – 40%, а категорії А – 10 – 30% (залежно
від розмірів родовищ).
Крім цього, вперше передбачалося в необхідних випадках для оцінки
потенційних можливостей розвитку нафтової і газової промисловості
визначення прогнозних запасів на основі загальних геологічних уявлень.
В 1962р. великим колективом відомих геологів (Н.І. Буялов, В.Г.
Васильев, Н.С. Ерофєєв та ін.) була опублікована робота, в якій синтезувалися
всі наявні відомості в області методів прогнозування запасів нафти і газу. Ця
праця відіграла величезну роль в постановці робіт з підрахунку прогнозних
запасів в СРСР і за рубежем. Ця робота сприяла подальшому вдосконаленню
класифікацій і методів підрахунку та кординальній зміні відношення до
прогнозування збоку промисловості і плануючих органів.
Природно, вимоги Класифікації 1959р. в частині підготовленості
покладів для їхнього промислового освоєння перестали відповідати
прискореним темпам розвитку нафтової і газової промисловості. До того ж
дотримання регламентованих класифікацією невеликих відстаней між
розвідувальними свердловинами вело до затримки їх розробки. Щоб не
затримувати введення нових родовищ в розробку, ДКЗ СРСР в своїй
практичній діяльності дозволяла проектування розробки і виділення
капітальних вкладень на будівництво промислових об'єктів і промислових
споруд на базі запасів із значно меншою, ніж передбачено в Класифікації,
питомою вагою запасів категорії В, а іноді і на базі запасів тільки категорії С 1.
Все це спричинило до необхідності перегляду вимог до ступіня вивченості
запасів цієї категорії, оскільки принцип “отримання промислового припливу
хоча б в одній свердловині” для крупних родовищ був неприйнятний.
Ці зміни були закріплені “Классификацией запасов месторождений
нефти и горючих газов” 1970р. В ній було збережено чотири категорії, але

7