Page 6 - 6254

Значну роль в справі систематизації робіт з підрахунку запасів корисних
копалин відіграла створена в 1935р. центральна комісії по запасах корисних
копалин (ЦКЗ), яка в 1940р. була реорганізована у Всесоюзну комісію по
запасах корисних копалин (ВКЗ) – самий найвищий державний орган з
затвердження запасів всіх видів корисних копалин. В обов'язок ВКЗ ставилась
також розробка нових класифікацій запасів корисних копалин, створення
інструкцій по їхньому застосуванню для підрахунку запасів, а також апробації
методів підрахунку. Свою діяльність ВКЗ почала з розробки “Классификации
запасов твердых полезных ископаемых”, яка була затверджена в 1941р. Вслід
за цим ВКЗ приступила до розробки класифікації запасів нафти.
“Классификация запасов месторождений нефти и горючих газов” 1942р.
регламентувала категоризацію запасів як нафтових, так і газових родовищ. В
затвердженій ВКЗ “Инструкции по применению классификации запасов к
месторождениям нефти и газа” були викладені конкретні вимоги до
обґрунтування запасів тієї чи іншої категорії. Вперше в цій Класифікації
введені поняття про дві групи запасів: видобувні і позабалансові (не
видобувні). Надалі назви цих груп змінилися.
Перші післявоєнні роки були ознаменовані широким розвитком робіт у
Волго–Уральській провінції. Поява безлічі нових покладів вуглеводнів
зажадало вироблення єдиних вимог до підрахунку і обліку запасів нафти і
газу, а також до підготовленості покладів для промислового освоєння залежно
від ступіня їхньої вивченості. Це знайшло віддзеркалення в
“Классификация запасов нефти и горючих газов” 1953р. Зокрема,
проектування розробки родовища (покладу) і виділення капітальних вкладень
на будівництво промислових об'єктів і промислових споруд дозволялося на
базі запасів категорій А 1+А 2+В+С 1, при цьому частка перших трьох повинна
була складати не менш 40%, а запасів А 1+А 2 – не менш 15%.
В ці роки істотно розвиваються методи підрахунку запасів нафти і газу.
Розвиток об'ємного методу йшов по шляху вдосконалення методик
визначення параметрів, створення нових методів промислово–геофізичних
досліджень і ін. Одночасно в практику підрахунків запасів стали
впроваджуватися методи, засновані на принципі матеріального балансу.
Значною мірою цьому сприяла публікація робіт М.А. Жданова в 1949р. і В.Н.
Щелкачева в 1952р. Ці методи широко застосовувалися в тих районах, де
геологи зіткнулися з колекторами складного типу (на родовищах Грозного,
Ставропольського краю, України). З тим же періодом пов'язана розробка
методу падіння пластового тиску для підрахунку запасів вільного газу.
Широкий розмах пошуково–розвідувальних робіт в післявоєнні роки
обумовив необхідність максимального обліку запасів нафти і газу в надрах. В
1957 – 1958рр. ВНІІГазом під керівництвом В.Г. Васильева була здійснена
оцінка позакатегорійних запасів газу, що отримали назву прогнозних. Ця
оцінка охоплювала територію всієї країни. У зв'язку з складанням семирічного
(1959 – 1965рр.) плану розвитку народного господарства країни інститути
ВНІГНІ, ВНІГРІ і ВНІІГаз сумісно з геологічними організаціями республік,

6