Page 78 - 6254

закономірності нафтогазоутворення і нафтогазонагромадження, еталонні
ділянки виділяють для кожного з них.
У плані ділянки виділяють у межах тектонічних елементів І порядку
(склепіння, западини) – категорія D 2 і IІ порядку (вали і т. ін.) – категорія D 1. За
умови відповідності структурних планів у різних горизонтах розрізу осадового
чохла межі еталонних ділянок у цих горизонтах збігатимуться. У разі
невідповідності структурних планів межі еталонних ділянок можуть істотно
відрізнятися в різних горизонтах розрізу.
Еталонні ділянки мають бути замкнуті щодо структурних і міграційних
зв'язків і знаходитися в межах зон з різною щільністю доведених запасів, а також
у межах розбурених ділянок з нульовою їхньою щільністю. В еталонні ділянки
не слід включати поклади з великими й унікальними запасами, відкриття яких на
оцінюваних об'єктах не очікується. Як правило, у таких покладів поверх
нафтогазоносності значно перевищує розміри горизонту й охоплює один або
кілька нафтогазоносних комплексів.
Еталони мають містити поряд з покладами і встановлені бурінням порожні
пастки, при цьому перекриття неприпустиме, тобто той самий поклад або
порожня пастка можуть входити до складу лише одної еталонної ділянки.
2
Еталонні ділянки можуть мати оптимальну площу до 1-2 тис. км , що
потрібно обґрунтовувати в кожному конкретному випадку.
Для визначення щільності запасів у межах еталона завжди враховують
початкові балансові запаси категорій А+В+С 1+С 2 покладів, виявлених у
досліджуваному горизонті, а також перспективні ресурси категорії С 3, зважаючи
на коефіцієнт достовірності, підрахований для цього горизонту.
У зв'язку з тим, що більшість еталонів і самі є об'єктами пошуків і розвідки,
щільність запасів у них треба коригувати в процесі майбутньої дорозвідки з
урахуванням оптимальної за економічною доцільністю і технічною можливістю
щільності мережі спостережень на кінець прогнозованого періоду. Величину
недорозвіданих ресурсів еталона визначають виходячи із закономірностей
розподілу покладів, що існують у надрах, і виявлених за розмірами їхніх запасів.
Чим менше запаси покладів, тим їх більше в осадовому чохлі, що опи-
сується спадною функцією. В. І. Шпільман у 1982 р. вивів функцію дійсного
розподілу покладів за запасами в інтервалі від наперед заданого q 0 до
2
максимального, крім останнього: Ф(q) =1-q 0/q i, щільність імовірності Р(q)= q 0/q .
Таку саму закономірність має і розподіл окремих піднять, з якими по-
в'язані поклади нафти і газу. Проте у зв'язку з тим що підняття і відкриті в них
поклади виявляються мережею спостережень різної щільності, їхній фактичний
розподіл за розмірами істотно відрізняється від дійсного. Будь-яка мережа
спостережень дає змогу встановити по відбивному сейсмогоризонту цілком
лише ті підняття, розмір яких більше або відповідає щільності мережі
спостережень (сейсмопрофілів, структурного буріння тощо). Підняття з
меншими розмірами не фіксуються, причому, чим менше розмір піднять, тим
менше їх буде виявлено. Звідси було зроблено висновок, що розміри виявлених
піднять розподіляються за логарифмічно нормальним законом. Аналогічно
розподіляються і розміри відкритих покладів. Зважаючи на це, можна

74