Page 73 - 6254

Q к = Q 1-(Q 2+ Q 3)-( Q 4+ Q 5)- Q 5, (4.28)

де Q к – маса ВВ, законсервована в об'єкті прогнозу; Q 1 – кількість ВВ, що
емігрували з вихідної маси OP; Q 2 – втрати ВВ під час міграції в породах
(міграційні бітуми порід або гази, що сорбовані в породах і утримуються в їхніх
закритих порах); Q 3 – втрати ВВ під час міграції у водах (розсіяні водорозчинні
бітуми або гази); Q 4 – втрати ВВ унаслідок гіпергенних змін у зонах акумуляції;
Q 5 – втрати ВВ під час міграції ВВ транзитом через зони акумуляції; Q 6 – втрати
ВВ унаслідок розформування первинно акумульованих скупчень і розсіювання.
Отже, відмінна риса об'ємно-генетичного методу полягає в оцінці за-
гального об'єму ВВ, виділеного осадовими породами джерела генерації, і втрат
ВВ у процесі їхньої міграції й акумуляції. Для визначення геохімічних
особливостей і параметрів продуктивності, втрат ВВ і акумуляції розрахункових
ділянок потрібно встановити міру подібності останніх до еталонних, ідентичну
вже згаданому коефіцієнту аналогій. Об'ємно-генетичним методом найбільш
достовірно визначається тільки маса ВВ, що емігрували. Розрахунок втрат у
процесах міграції, акумуляції і руйнування покладів є найскладнішим
завданням, яке поки що важко вирішити. Тому розглянутий метод
найефективніший для оцінки прогнозних ресурсів (окремо нафти і газу)
категорії D 2 великих слабовивчених об'єктів, якими є нафтогазоносна область і
провінція.
Історико-статистичні методи
Ці методи ґрунтуються на принципах ретроспективного аналізу та
екстраполяції показників динаміки освоєння природних ресурсів ВВ. Суть цих
методів полягає в установленні залежностей між показниками динаміки ресурсів
і характеристиками процесу їхнього освоєння.
Цей метод можна використовувати для оцінки прогнозних і початкових
(сумарних) видобувних ресурсів нафти і газу об'єктів, які характеризуються
досить тривалою історією розвідки й видобутку. В основі методу – аналіз зміни в
часі таких показників, як поточні й початкові розвідані запаси, річний і
накопичений видобуток, середньорічний і накопичений приріст запасів,
питомий приріст запасів (на 1 м проходки свердловини, одиницю грошових
витрат тощо), побудова відповідних статистичних кривих і їх екстраполяція в
майбутнє з деякими поправковими коефіцієнтами. Об'єктами оцінки звичайно є
окремі нафтогазоносні регіони, а за наявності потрібних статистичних даних –
конкретні комплекси відкладів у їхніх межах. Тривалість періоду, що
аналізується, має забезпечувати репрезентативність статистичної вибірки та
відповідати виявленню не менш як половини ресурсів району.
Загалом, якщо немає якихось причин для затримування видобутку нафти і
газу, зміна його річного рівня відбувається плавно, з одним екстремумом
(максимумом). На графіку в координатах «видобуток – час» (рис. 4.1) у
будь-який момент часу площа, обмежена кривою, відповідає накопиченому
видобутку з початку розробки родовища. Якщо продовжити цю криву до
очікуваного моменту завершення видобутку, то площа, обмежена цією кривою,
від початкової до кінцевої точки, характеризуватиме максимально можливий

69