Page 79 - 6254

розраховувати приріст запасів у процесі дорозвідки еталонних ділянок у
майбутньому. Якщо всі поклади, виявлені в продуктивному горизонті на
еталонній ділянці, розташувати за величиною запасів у ряд за ранжиром, то
поклад з номером п/2 (де п – кількість покладів) і запасами q cер певним чином
відповідатиме приблизно середньому розміру мережі спостережень, що
застосовувалась на цій ділянці для виявлення і підготовки пасток до глибокого
буріння. Простеживши в часі, як змінювалися середні запаси покладів на
еталонній ділянці (після відкриття покладу з максимальними запасами) залежно
від ущільнення мережі спостережень, можна статистично визначити, які за
величиною запаси покладу відповідатимуть середнім розмірам виявлених
піднять. Останні, у свою чергу, відповідатимуть оптимальній щільності мережі
спостережень на кінцевий термін прогнозування з урахуванням технічної
можливості та економічної доцільності розвідки і розробки подібних покладів.
Якщо розділити ці запаси на кількість горизонтів у розрізі відповідно до часток
кожного в сумарних запасах покладу, то визначиться шуканий розмір покладу в
горизонті q* 0.
Згідно з викладеним формула визначення величини недорозвіданих ре-
сурсів еталонної ділянки має вигляд

∗
∗
∆ = − − < сер сер − /( − ), (4.33)

де Q 0 – сумарні початкові балансові запаси всіх покладів, виявлених на ета-
лонній ділянці в досліджуваному продуктивному горизонті; q max – найбільші
запаси покладу; q* 0 – запаси покладу, що відповідають оптимальній мережі
спостережень на кінцевий термін прогнозу; q і – сумарні запаси виявлених у
досліджуваному горизонті на еталонній ділянці покладів із запасами, меншими
за середні.

Оцінювані ділянки
Такі ділянки за геологічною будовою і передбачуваними умовами
нафтогазонагромадження і нафтогазоутворення мають бути подібні еталонним
ділянкам. Вони охоплюють на прогнозній території геотектонічні елементи того
самого рангу і знака, що й еталонні ділянки на розвіданій території, і той самий
горизонт (комплекс).
Площа оцінюваної ділянки має бути сумірною з площею еталонної, але не
має відрізнятися від її площі більше ніж удвічі.
Залежно від набору критеріїв нафтогазоносності і способу порівняння
можливі різні шляхи доведення подібності еталонної й оцінюваної ділянок.
До критеріїв, які прямо або опосередковано контролюють умови генерації
вуглеводнів, зараховують товщину осадового чохла, піскуватість розрізу
відкладів горизонту (або комплексу), його товщину; ступінь перетворення ОР у
покрівлі або підошві комплексу, а також у підстильних і перекривних екранах;
вміст С орг і β хл у досліджуваних відкладах; швидкість нагромадження осадів

75