Page 126 - 6251

Якщо одна із пов’язаних ознак має кількісний вираз, а інша –
альтернативний, то показником щільності зв’язку є бісеріальний
коефіцієнт кореляції (бісерія – дві серії):

Y  Y pq
r  1 2 (2.64)
 Z
y

де Y , Y – середня альтернативна ознака за першою і другою
1 2
групою, відповідно;
σ – середнє квадратичне відхилення за обома групами;

р – частка першої групи;
q – частка другої групи;
Z – ордината нормальної кривої, яка ділить її площу у

відношенні р : q.
Варто знати, що методи аналізу таблиць взаємної спряженості
можна використати і для кількісних ознак. Будь-які технічні

перешкоди відсутні. Проте слід пам’ятати, що коефіцієнт спряженості
оцінює лише узгодженість фактичного розподілу з пропорційним. При
переставлянні рядків чи стовпців значення коефіцієнта С не зміниться.
2
Міри щільності кореляційного зв’язку – коефіцієнт детермінації R і
2
кореляційне відношення  – оцінюють не лише узгодженість частот,
а й порядок, послідовність, в якій поєднуються різні значення ознак.
Отже, ці характеристики зв’язку більш потужні. А загалом вибір
методу вимірювання зв’язку і характеристик його щільності має

ґрунтуватись на попередньому теоретичному аналізі суті явищ,
характеру взаємозв’язків, наявній інформації.
Розглянуті в даному питанні непараметричні методи дозволяють
виявити лише загальні риси зв'язку між ознаками, з’ясувати його

тенденцію. Набагато точнішими і функціональнішими є
параметричні методи, які базуються на використанні середніх

величин і дисперсій, що в свою чергу і є основними параметрами
розподілу. Такі методи не можна застосувати, якщо ознаки не
піддаються кількісному вимірюванню або не виконується
припущення про нормальний розподіл результативної ознаки для

сукупностей малого обсягу. Одним із таких методів є кореляційно-
регресійний аналіз, який буде розглянуто у третьому розділі даного
підручника.

125