Page 77 - 6249

43. Традиції і новації в науці (Т. Кун).
44. Наукові революції (Т. Кун).
45. Методологічні принципи Ст. Тулміна.
46. Науково-дослідницька програма І. Лакатоса.
47. Епістемологія П. Фейєрабенда.
48. Подібність і відмінності наук про природу і наук про суспільство.
49. Філософсько-методологічні питання фізики.
50. Філософсько-методологічні настанови природничих наук.
51. Філософська методологія та її застосування у сфері соціально-гуманітарного
знання.
52. Застосування теорії самоорганізації та її основних ідей в соціально-
гуманітарних науках.
53. Стилі наукового мислення.
54. Істина і цінності.

КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Абдукція – операція переходу від фактів до гіпотези: 1) спостерігаються факти А;
2) якщо б була гіпотеза В, тоді б вона не суперечила фактам А; 3) відповідно є підстави
стверджувати, що саме гіпотеза В дозволяє пояснити факти А. Проблематика переходу
від фактів до гіпотези вперше розроблена Ч. С. Пірсом.
Абстрагування – це відволікання від певних властивостей та відношень об’єкта і
одночасно зосередження основної уваги на тих властивостях та відношеннях, які є
безпосереднім предметом наукового дослідження.
Агностицизм – філософське вчення, яке стверджує неможливість доведення
відповідності між знаннями та реальністю, а тому неможливість побудувати істину
всезагальну систему знання. Витоки агностицизму можна віднайти в античному
скептицизмі та середньовічному номіналізмі. Агностицизм у сучасній філософії
пов'язаний із закликами відмовитись від поняття реальності та досліджувати лише
різноманітні модифікації людської свідомості та мови.
Аксіома – вихідне положення теорії, що не потребує доказів, з якого логічним або
математичним шляхом отримується додаткова інформація. Історія розвитку знання
доводить, що кожна наукова аксіома піддається детальному аналізу на предмет її
відповідності. Аксіоми здебільшого характерні для логіки та математики.
Аксіоматичний метод – спосіб дедуктивної побудови наукової теорії, коли її
основу складають деякі прийняті без доказів положення (аксіоми), а усі інші положення
(теореми) доводяться з них шляхом роздумів, які відповідають логіці побудови даної
наукової теорії. Основний метод логіко-математичних дисциплін.
Аналіз – це процес поділу у думці або фактично предмета на складові частини з
метою вивчення цих частин і предмета як цілого.
Аналогія – 1) подібність предметів або явищ за будь-якими властивостями,
ознаками або відношеннями; 2) висновок за аналогією – індуктивний висновок про
належність певних властивостей об’єкту на підставі знання щодо подібності даного
об’єкту з іншими об’єктами. Аналогія дозволяє перенести відомості з більш
дослідженого на менш досліджений об’єкт, якщо вони належать до одного роду. Вона є
основою наукового моделювання. Якщо об’єкт неможливо дослідити в оригіналі, тоді
можливою є побудова моделі, яку можна дослідити, а отримані результати перенести на
оригінал.
Антропний принцип – один з принципів сучасної космології, який пов’язує
існування людини як складної системи та космічної істоти з фізичними параметрами
всесвіту. Існує два варіанти антропного принципу: 1) Те, що ми сподіваємось
спостерігати, має бути обмежено умовами, які необхідні для нашого існування як
спостерігача; 2) Всесвіт має бути таким, аби у ньому на певному етапі еволюції була

77