Page 70 - 6249

благ, були вкрай обмеженими.
З проникненням людей у світ речей, із зростанням практичного використання
досягнень зростаючих знань про природу, досвіду інших людей створюються
можливості удосконалення виробництва. Інтереси і потреби людей все більше
проростають на соціальних основах. Ця залежність має глибокий історичний характер.
За рабовласницького ладу шляхом позаекономічного примусу до праці рабовласник
привласнював весь додатковий і частину необхідного продукту,
створеного рабом. В умовах феодалізму головною формою примусу до праці
залишалась позаекономічна. Селянина примушували працювати на феодала. Але у
своєму господарстві кріпосний селянин мав змогу проявляти особисту зацікавленість у
результатах своєї праці. Змінюється стан справ у капіталістичному суспільстві, яке за
своєю суттю далеко не однорідне.
В умовах товарного виробництва праця має подвійний характер. З одного боку, вона
є працею конкретною (наприклад, праця слюсаря, кравця тощо) і створює споживчу
вартість товару. Разом з тим у кожному товарі втілена людська праця взагалі незалежно
від якісних відмінностей різноманітних ви дів праці - абстрактна праця. Як абстрактна
праця утворюється вартість товару. Подвійний характер праці відображає об’єктивно
існуюче протиріччя між товаром приватним і суспільним. У розвинутих країнах Заходу
це протиріччя значно знизилось, що значною мірою зв’язане з утворенням
асоційованих підприємств, що мають суспільний характер.
Для того щоб створити і застосувати засоби виробництва працівник має знати їх
призначення, мету використання у виробничому процесі, мати певні знання. Слід
визнати, що людина у своєму розвитку випереджує досягнутий рівень стану решти
елементів системи продуктивних сил, що пояснюються її трудовою і соціальною
активністю.
Проте було б спрощенням бачити в речових продуктивних силах лише пасивну роль
по відношенню до людини. Недооцінка зворотного впливу засобів праці на людину
містить у собі немало небезпек.
Не можна не враховувати хоча б те, що люди не вільні у виборі об’єктивно
існуючих продуктивних сил та й виробничих відносин, які успадковуються від
попередніх поколінь. Тут і виявляється активний вплив речового елемента на
особистісну сторону продуктивних сил. Сприйнята нею техніка і технологія не є
наслідком предметно-практичної діяльності нового покоління. В даному випадку як те,
так і інше складають причину становлення і удосконалення живої сили.
Слід зазначити, що по відношенню до кожного наступного покоління успадковані
ним засоби виробництва спершу відіграють визначальну роль чи у всякому випадку є
вихідним пунктом його діяльності.
Але активну роль речових елементів у сфері матеріального виробництва не може
принизити провідне значення людей праці. Важливо, щоб між ними була б органічна
єдність. Без поєднання робочої сили зі створеними людьми засобами виробництва
громадське життя не може функціонувати і тим більше прогресувати. Протиставлення
людини техниці можна розглядати тільки відносно, тому що зв’язок особистісних і
речових продуктивних сил непорушний. У виробництві відбувається намов би
об’єктивізація особи. В той же час в особі суб’єктивізується річ.
Завдяки суспільному виробництву здійснюється обмін речовин між людьми і
природою. Збагачені практикою взаємодії із засобами виробництва, люди
70