Page 71 - 6249

нагромаджували знання, навички, досвід. Речові продуктивні сили, особливо засоби
праці, визначаються мірилом розвитку робочої сили, показником тих суспільних
відносин, при яких здійснюється праця. Спосіб виробництва обумовлює зміст і
характер праці, виробничо-кваліфікаційний рівень працівника, професійно-технічну
підготовку робочої сили.
При цьому слід завжди пам’ятати, що матеріально-речові продуктивні сили існують
не самі по собі, а породжуються людьми, розвиваються завдяки їх професійній
підготовці та соціальній активності.
У демократичній правовій державі спосіб виробництва не лише обумовлює
виникнення нових економічних законів, але й визначає характер, природу і організацію
праці. До його основних особливостей належать такі: перетворення праці із
підневільного тягаря у вільну від експлуатації; гармонійне поєднання праці на себе і
праці на колектив, суспільство; досягнення нового, творчого ставлення до праці;
забезпечення кооперації праці та ін.
Даючи найбільш загальну характеристику змінам, що відбуваються, слід відмітити,
що змінюються місце людини в матеріальному виробництві. Праця все більше
механізується і автоматизується; поглиблюється процес стирання відмінностей між
фізичною і розумовою працею. Важливо відмітити і те, що зростає забезпечення потреб
людей.
Не можна забувати, що в суспільному виробництві постійно зростає роль наукових
знань, розширюється сфера наукової діяльності, невід’ємним фактором праці стає
творчість людини.
Творчість є процесом людської діяльності по створенню нових матеріальних і
духовних цінностей. Саме це все більше визначає найбільш характерні риси сучасної
праці. Творчість являє собою у праці здатність людини із матеріалу, який нам надає
дійсність, створювати згідно з пізнаними закономірностями об’єктивного світу нову
реальність, яка задовольняє різноманітні суспільні потреби.
Творчість має цілком певні види, які виражають характер творчої діяльності. У
цьому зв’язку може бути творчість винахідника, організатора виробництва, наукова,
художня та ін.
У процесі творчості беруть участь усі духовні сили людини, зрозуміло, в першу
чергу свідомість, уява, не виключається, а підчас і набуває пріоритету несвідоме,
інтуїтивне і навіть впливають інстинкти.
Характер творчої діяльності зумовлюється суспільними відносинами. Подолання
відчуження праці і, навпаки, розвиток людських здібностей є необхідною умовою
підвищення активності людей, прояву ними творчої діяльності.
Як уже зазначалось, без творчості немислима наукова діяльність, роль якої постійно
зростає в сучасному виробництві. Як людська праця, наукова праця також передбачає
виділення, існування, обробку і зміну об’єктів, "предметів" цієї праці, специфіка яких
полягає в тому, що при обов’язковій матеріалізації (використання приладів, схем,
формул та ін.) вони за своєю суттю є ідеальними об’єктами, результатами попередньої
ідеалізуючої діяльності людини і людства.
Наукова праця "загальна" тому, що передбачає об’єднання зусиль індивідів, діючих
протягом усієї історії науки. А історія науки виступає в цьому розумінні як історія
виникнення, збереження, продовження зусиль багатьох і багатьох індивідів, історія їх
трудової кооперації. На відміну від загальної праці спільна праця передбачає
71