Page 14 - 6240

5. Übersetzen Sie den Text schriftlich!

Оговтавшись після економічних потрясінь 2014 року, Україна мусить
виконати подвійне завдання: добитися стійкого економічного зростання та

знайти своє місце в глобальній економіці. Судячи з офіційної риторики,
Київ покладає великі надії на іноземні інвестиції: про них постійно кажуть

і Петро Порошенко, і Володимир Гройсман. Інвестори й справді

приходять, зокрема, для того, щоб відкривати в країні нові виробництва.

Це підживлює надії, що Україна може стати «європейським рентабельним

Китаєм» — місцем, де закордонні інвестиції зустрічаються з дешевою

робочою силою. Такий варіант не видається повністю фантастичним,

принаймні у виробництві лиж і сноубордів вона навіть випередила

Піднебесну. У ситуації, коли власна промисловість давно потребує

модернізації (а частково ще й окупована), цей сценарій може дати країні

певні вигоди, щоправда, лише ситуативні. З огляду на світові тенденції та

деякі особливості економічної глобалізації без власної індустрії Україні не

обійтися. І схоже, що свою ринкову нішу доведеться не шукати, а

створювати самотужки: іншого способу вибратися з периферії немає.

Наприкінці 2017-го міністр інфраструктури Володимир Омелян

заявив про намір залучити до країни виробників електромобілів. За

словами посадовця, потенційні інвестори вже готові працювати й чекають

лише деяких законодавчих змін. А поки тривають перемовини, в Україні

як гриби ростуть іноземні заводи з виготовлення автомобільних

компонентів. У Стрию та Коломиї працюють заводи німецької компанії

Leoni, у Львові та Немирові отаборилася японська Fujikura, у Кожичах на

Львівщині — німецький Bader, у Чорткові — японська Sumitomo, у Бродах

— французький Nexans, а в Луцьку та Житомирі — австрійський

Kromberg & Schubert. Також до України переносить потужності Klingspor

— французький виробник абразивних матеріалів і низка підприємств

іншого профілю. Усе це дає привід для оптимістичних міркувань про