Page 119 - 6239

що залишилися в експлуатації, що призведе до зміни гідравлі-
чної ефективності як окремих ділянок, так і системи загалом.
Тому виміри параметрів режимів необхідно проводити в пері-
од перехідного процесу, а коефіцієнти гідравлічної ефектив-
ності системи на кожному технологічному переключенні ви-
значати на основі нестаціонарних математичних моделей. За-
значене припущення може бути реалізоване і дозволить одер-
жати достовірні результати тільки в тому випадку, якщо спів-
відношення (8.23) і (8.24), а також заміна складної газотранс-
портної системи еквівалентним газопроводом справедливі при
нестаціонарному режимі.
Аналіз результатів досліджень показує, що використані
математичні моделі адекватно описують реальний технологі-
чний процес. У порівнянні з фактичними параметрами та ди-
намікою їхньої зміни в часі максимальна погрішність у визна-
ченні тиску математичною моделлю, реалізованою для систе-
ми газопроводів, складає 3,1 %. Середні значення погрішнос-
тей в інтервалі часу всього перехідного процесу в цьому випа-
дку складають відповідно за тиском 0,4 %, за температурою –
0,5 % і за масовою витратою –1,4 %.
Під час заміни реальної двониткової системи еквівале-
нтним газопроводом максимальна погрішність у визначенні
тиску в динаміці його зміни склала 6,2 %, у визначенні темпе-
ратури – 3,5 %, у визначенні масової витрати – 6,6 %. Середні
за період нестаціонарного процесу величини побок у цьому
випадку склали: за тиском – 0,8 %, за температурою – 0,64 %,
за масовою витратою – 2,6 %.
Розбіжності між параметрами нестаціонарного процесу
у випадку реалізації математичної моделі для реальної систе-
ми й еквівалентного газопроводу склали: відповідно максима-
льні за тиском – 3,1 %, за температурою – 1,5 %, за масовою
витратою – 3,2 %, середні за тиском – 0,35 %, за температу-
рою – 0,28 %, за масовою витратою – 1,1 %. Слід, крім того,
зазначити, що моделювання у вигляді реальної системи порів-
118