Page 122 - 6239

Система (8.26) відображає співвідношення між коефі-
цієнтами гідравлічної ефективності газотранспортної системи
на кожній ділянці в припущенні, що вони не змінювалися в.
період виконання вимірів. Для визначення коефіцієнтів гідра-
влічної ефективності системи в період відключення кожної з
ділянок необхідно визначити фактичні коефіцієнти гідравліч-
ного опору. Для цього в моменти здійснення відключень кож-
ної з ділянок протягом перехідного процесу вимірялися пара-
метри несталого режиму на початку і в кінці системи як фун-
кції часу. На підставі цих вимірів будуються функції

0,t
P П    P Пі  ,t P k  ,L t  P ki  ,t M  ,L t  M i   t ,
де і – номер відключеної ділянки.
Очевидно, що як діагностичну модель немає сенсу ви-
користовувати нестаціонарну неізотермічну модель, оскільки
похибка методу перевищує похибку моделі. Тому доцільно
прийняти температуру газу постійною та застосувати нестаці-
онарну ізотермічну модель для визначення фактичних коефі-
цієнтів гідравлічного опору в кожному нестаціонарному ре-
жимі. За характером зміни тисків Р(0, t) і Р(L,t ) і постійних
значеннях температури на початкуT і кінці T системи мо-
n
k
жуть бути визначені функції зміни густини газу на початку і
кінці системи в період нестаціонарного процесу. Тоді
T
1  M
(0)   ( )   i dt . (8.27)
F t 
0
Тепер з рівняння руху можна визначити фактичне зна-
чення коефіцієнта гідравлічного опору для даного режиму:
   P MW  
 M (t )  M ) 0 (    F x  2d dt 


  0  x L . (8.28)
  M 
 W   dt
0  2d  x L

121