Page 173 - 6212

Транспортування робочих рідин здійснюється
автоцистернами АЦН–11–257 та ін. Процес ГРП контролюють за
допомогою показуючих і записуючих манометрів і витратомірів.
Гідравлічний розрив пласта починають з визначення
залежності приймальності свердловини від тиску нагнітання
рідини. Для цього одним насосним пристроєм на першій або
другій швидкості його роботи у свердловину запомповують
рідину розриву до моменту стабілізації тиску на гирлі (зазвичай
10-15 хв.). Вимірюють витрати рідини і тиску. Потім темп
запомповування збільшують, знову замірюють витрати і тиск і
т.д. Вважається, що у пласті утворилися тріщини, якщо
коефіцієнт приймальності (відношення витрати рідини до тиску)
при запомповуванні рідини з максимальною витратою зростає не
менше ніж у 3–4 рази у порівнянні з коефіцієнтом приймальності
на мінімальному режимі. Якщо розрив пласта незафіксований, то
процес повторюють з використанням рідини підвищеної
в’язкості. Після встановлення факту розриву пласта з метою
подальшого розвитку тріщин і забезпечення поступання у них
3
піску рекомендують запомповувати 3-4 м слабкофільтруючої
рідини підвищеної в’язкості. Потім запомповують рідину з
піском з об’ємною швидкістю не нижче тієї, на якій був
зафіксований розрив пласта. Протискувальну рідину
запомповують безпосередньо за піщано-рідинною сумішшю без
зниження темпів запомповування.
Після завершення протискування піщано–рідинної суміші у
тріщину, свердловину закривають і залишають у спокої до
стабілізації (відновлення) тиску на гирлі. Потім з неї вилучають
пакер, промивають до вибою і освоюють.
За більшої товщини пласта або наявності декількох
розкритих інтервалів здійснюють поінтервальні гідравлічні
розриви пласта. У цьому випадку вже оброблений інтервал
ізолюють піщанимкорком або спеціальними матеріалами, які
тимчасово обмежують надходження рідини у вже створену

171