Page 170 - 6212

емульсії (гідрофільні), кислотогіпсові емульсії, а у нагнітальних –
чисту, оброблену ПАР або загущену, наприклад, полімерами, воду.
Рідина – пісконосій має бути слабофільтрувальною і мати
високу пісковтримувальну здатність, яка знаходиться у прямій
залежності від її в’язкості. Підвищення в’язкості рідини
досягається добавленням у неї загущувачів. Для вуглеводневих
рідин (дегазована нафта, дизпаливо тощо).
Загущувачами є солі органічних кислот, високомолекулярні
і колоїдні сполуки нафт (наприклад, нафтовий гудрон) і інші
відходи нафтопереробки. Часто, як рідини пісконосії,
використовують тіж рідини, що і для розриву пласта.
Як протискувальна рідина підходить практично будь-яка
недорога рідина, яка має мінімальну в’язкість для зменшення
витрат напору і яка є у достатній кількості. Її об’єм визначається
об’ємом НКТ і стовбура свердловини у інтервалі розкритого
продуктивного розрізу.
Пісок призначений для заповнення тріщин, які утворилися у
процесі ГРП, з метою попередження їх змикання після
зменшення тиску нижче значення тиску розриву. Тому пісок
повинен мати достатню механічну міцність і зберігати високу
проникність. Цим вимогам задовольняє добре обкатаний
кварцовий пісок. Для ГРП використовують пісок розміром від
3
0,25 – 1,6 мм. Враховуючи високу щільність піску (2650 кг/м ) і
недостатню міцність на зім’яття, останній час (особливо за
кордоном) використовують скляні кульки, зерна агломерованого
бокситу відповідного розміру, а також мелену шкаралупу
грецького горіха.
Ефективність ГРП визначається розкритістю і довжиною
тріщин: чим вони більші, тим більша ефективність оброблення.
Для їх створення у свердловину запомповують від 4 до 20 т піску,
причому перші порції (30-40 %) рекомендується складати з
фракції 0,4-0,6 мм з подальшим переходом на більш великі
фракції. Концентрація піску у рідині–пісконосія залежить від її

168