Page 77 - 6194

зв'язку з тим, що гірські породи поглинають значну кількість
енергії землетрусу та його механічну силу.
Залежно від природи виникнення, всі землетруси
поділяються на чотири генетичні групи: 1 - тектонічні, 2 -
вулканічні, 3 - денудаційні, 4 - штучні.
Тектонічні землетруси найбільш широко
розповсюджені на Землі і становлять майже 95% від загальної
кількості землетрусів, що реєструються. Виникають вони при
швидкому розвантаженні механічних напруг через
переміщення окремих блоків літосфери. Тектонічні
землетруси можуть виникати на різних глибинах, а їх енергія і
сила можуть досягати 12 балів. Серед відомих типів
землетрусів - тектонічні, - найпотужніші й часто
супроводжуються найбільш катастрофічними явищами на
поверхні Землі.
Вулканічні землетруси пов'язані з районами активної
сучасної вулканічної діяльності. Вони охоплюють ділянки,
діаметр яких не перевищує 30-50 км, а ізосейсти
розміщуються навколо конусу вулкану майже
концентричними колами. Епіцентр вулканічних землетрусів
зазвичай співпадає з кратером вулкану, а гіпоцентр
розміщений на значній глибині під конусом вулкану. Слід
зазначити, що вулканічні землетруси, на відміну від
тектонічних, мають порівняно невелику енергію поштовхів та
незначну область поширення.
Головною причиною виникнення вулканічних
землетрусів є раптовий прорив магми у жерлі вулкану і
вибуховий викид газів, водяної пари та уламків гірських порід
при виверженні. Другорядними причинами виникнення
вулканічних землетрусів є утворення в конусі вулкану і на
прилягаючих ділянках розривів, зсувів та інших механічних
порушень.
Денудаційні землетруси відбуваються внаслідок
різного типу обвалів в гірських районах, провалів в карстових
печерах, соляних шахтах тощо. При таких землетрусах
сейсмічні хвилі виникають внаслідок удару великих мас
породи, що обвалилися. Обвали, що призводять до
виникнення денудаційних землетрусів, можуть спостерігатися
як в горах, так і на рівнинах. Однак найбільш сильні обвали
відбуваються в горах. Прикладом такого обвалу може
служити обвал на р. Мургаб (Західний Памір) у 1911 р. Об'єм
3
обваленої породи становив понад 2 км , а її маса - близько 7
млрд. т. Ще більші за масштабами обвали характерні для
Альп. Об'єм одного з найбільших обвалів становив тут
3
близько 15 км , а площа, зайнята обвальними масами, - 49 км .

76