Page 14 - 6187

умова набула сипи після втрати Запорізькою Січчю політичної ролі в

житті України після XVII століття), сповідати православну віру і

пройти певне навчання (14). Справжнім козаком ставав лише той,

згідно різноманітних свідчень істориків, хто пропливав пороги

Дніпра, пройшов семирічну підготовку, здійснив морський похід.

Тобто чітких критеріїв відбору молодих козаків не існувало.

Як відомо, при церкві Святої Покрови, розташованої на терен і

Запорізької Січі, існувала Січова школа. Вона складалася з двох

відділів: в одному вчилися ті юнаки, що готувались на паламарів та

дияконів – у цьому відділі було завжди 30 учнів. Крім того був відділ

молодиків, де вчилися сироти, хрещеники козацької старшини, та

Інші діти, їх було коло 50. Тут учили цих дітей грамоти, співу та

військовому ремеслу.

С. Сірополко, досліджуючи систему виховання у Січовій школі

підкреслює, що: молодиків у школі і поза школою вчили: Богу добре

молитися, на коні реп'яхом сидіти, шаблею рубати й відбиватися, з

рушниці гострозоро стріляти й списом добре колоти (12,174).

Січова школа функціонувала під безпосереднім проводом

козацької старшини. Для керування школою призначався один із

ченців Покровського монастиря.

В Січовій школі поряд з вправами для вдосконалення володінням

вогнепальною зброєю застосовувались спеціальні фізичні вправи для

уміння володіти холодною зброєю, правити човном, швидко плавати.

Серед молодиків Січової школи, які були кандидатами на

церковні посади, велася спеціалізована фізична підготовка військової

спрямованості, – «бували випадки, коли одна і та сама особа декілька

разів міняла рясу на козацьку зброю». І нерідко священики ставали на

13