Page 10 - 6187

мав право вступу до громади після того, як старший одружується.

Виняток робили тоді, коли молодший брат був сильніший за

старшого. Отже, фізичні якості вважалися одним із найважливіших

критеріїв у соціальній оцінці людини. Парубоцькі громади високо

цінували в своїх товаришах сміливість, кмітливість, а за порушення

загальноприйнятих норм життя (пияцтво, крадіжки) ганебно

проганяли з членів громади.

Під час народних свят та зібрань молоді, члени парубоцьких

громад використовували різноманітні види народної боротьби, та

інші, багато різновидів рухливих ігор.

При обранні отамана головними рисами претендента мали бути

краса, високий зріст, фізична сила, розумові здібності. Кандидат в

отамани виглядом мав викликати до себе довір'я.

Характерною ознакою колориту української землі того часу були

мандрівні борці – молоді хлопці, які ходили по селах і мірялися

силою з сільськими парубками «Давно се діялось колись, ще як борці

у нас ходили по селах» – писав у своїй поезії «Титарівна»

Т. Г. Шевченко (11, 104). Перемога в таких імпровізованих поєдинках

з мандрівними борцями дуже високо цінувалася серед молоді і

дорослого населення, а переможець увінчувався вінком і довгий час

вважався героєм парубоцької громади. У традиції мандрівних борців

яскраво простежується відгомін давньоукраїнської традиції, носіями

якої були скоморохи (3, 191).

Однією з основних причин, яка гальмувала розвиток, народної

фізичної культури на Україні була реакційна політика московського

царизму та Московської Православної Церкви. Особливо цей

негативний вплив посилився після того, як у 1685 році Київський

9