Page 164 - 6183

Наплавлення варто вести короткою дугою з перекриттям сусідніх
валиків на 1/3...1/2 їх ширини. Наплавний електрод повинен бути нахилений

під кутом 15...20° до вертикалі за напрямом руху. Наплавлення
рекомендовано проводити, сполучаючи переміщення електрода в напрямку

наплавлення з поперечним його коливанням таким чином, щоб ширина
валика була рівною приблизно 2,5d е. Товщина наплавленого шару виходить

рівною приблизно 0,7 dе. Стійке горіння дуги при зварюванні (наплавленні)

металевим електродом відбувається за напруги 18...28 В, а вугільним або

графітовим – за 30...35 В.

Форма і структура наплавленого валика залежать від швидкості

охолодження і хімічного складу металу. У процесі охолодження

розплавленого металу відбувається не тільки кристалізація наплавленого

валика, але й перекристалізація основного металу з утворенням зони

термічного впливу.

Метал шва має в основному дендритну (литу) структуру. Глибина зони

термічного впливу залежить від умов зварювання і може коливатися від 1,5

до 3,5 мм. Найбільш знижену міцність має ділянка перегріву, тому при

зварюванні ця ділянка повинна бути мінімальною. Найбільш високі

механічні властивості відмічаються на ділянці нормалізації.

У процесі зварювання і наплавлення спостерігаються нерівномірні

нагрівання і охолодження шва та біляшовной зони, що приводить до появи у

шві (валику) залишкових напружень розтягу. Тріщини можуть зародитися як

в інтервалі температур кристалізації металу (1200...1500 °С) для вуглецевих

сталей – так звані гарячі тріщини, так і за температури нижче 400 °С –

холодні тріщини.

Утворення гарячих тріщин пов'язане з дією напружень розтягу, які

викликають пружностатичну деформацію при затвердінні шва. Для

зменшення впливу зварювальних напружень попередньо підігрівають

основний метал, призначають раціональний режим зварювання і порядок

накладення окремих ділянок шва. Температура підігріву може змінюватися

160