Page 152 - 6183

Хімічні покриття одержують, занурюючи деталь у розчин (без
пропускання електричного струму) й витримуючи у ньому до одержання

потрібної товщини покриття.
Технологічний процес відновлення деталей нанесенням

електролітичних і хімічних покриттів складається з трьох стадій: підготовчих
операцій, нанесення покриттів і заключних операцій.

Підготовка деталей під електролітичні покриття складається з

механічної обробки, ізоляції поверхонь, які не підлягають нарощуванню,

монтажу (вішання) у пристрій, знежирювання і травлення поверхонь, що

покриваються. Від якості підготовки поверхні деталі до нарощування

залежить міцність зчеплення покриття з основним металом.

Ізоляцію поверхонь, що не підлягають нарощуванню, виконують

нанесенням дешевих, стійких до електролітів, щільних і таких, які легко

можна зняти, матеріалів. Такими матеріалами можуть бути мастики на основі

воску, парафіну, каніфолі, плівкові поліетиленові й перхлорвінілові

пластикати, кислотостійкі емалі й ґрунтовки ФЛ-03-К, ЕП-51, ЛАКХВ-77,

ХВ-16, ПХВ-101, розчин целулоїду в ацетоні, клей 88, гумовий клей та ін.

При серійному виробництві застосовують спеціальні футляри, коробки,

екрани багаторазового використання з кислотостійких пластмас (вініпласту,

текстоліту, карболіту, ебоніту та ін.), які є частиною підвісного пристрою.

Монтаж деталей у підвісні пристрої проводять або перед

знежирюванням або після нього. Пристрої повинні мати достатній переріз

2
струмопровідних частин (допустима сила струму на 1 мм перерізу для заліза
0,5...1, для міді 2,5...3, для латуні 2...2,5 А) і бути надійно закріплені до

струмопровідних штанг. Деталі у підвісних пристроях бажано розміщувати

вертикально. При цьому покриття одержують щільнішим (без пор).

Знежирюють деталі віденським вапном (суміш окису кальцію і магнію) з

домішкою 3 % кальцинованої соди і 1,5 % їдкого натру. Цю суміш розводять

водою до пастоподібного стану й наносять на деталі щіточкою. Видаляють

суміш промиванням деталей у проточній воді.

148