Page 148 - 6183

Процес названий залізненням тільки за аналогії твердості покриття з
твердістю сталей. В дійсності, покриття являє собою електролітичне залізо,

яке за структурою і твердістю відрізняється від металургійного. Висока
твердість електролітичного заліза обумовлена особливістю катодного

процесу, при якому, крім заліза, в осадок входить водень, який утворює
твердий розчин укорінювання з структурними перетвореннями

метастабільної фази в стабільну.

На твердість осаду впливає попадання в нього невеликої кількості

гідроксиду заліза, а також дрібнозернистого осаду.

В залежності від умов електролізу (концентрації електролізу,

температури, густини струму), можна отримати осади заліза з різними

фізикомеханічними властивостями (твердість, зносостійкість, пористість,

внутрішні напруження та ін.).

Маючи високу твердість і зносостійкість, деталі покриті

електролітичним залізом мають на 20…25% меншу міцність ніж

середньовуглецеві загартовані сталі через появу внутрішніх напружень. Це

пояснюється наявністю в покритті мікротріщин, які при роботі деталей в

умовах знакозмінних навантажень розширюються, подовжуються і

приводять до втомного руйнування. Тому залізненням бажано відновлювати

деталі, які працюють в умовах тертя, наприклад: штовхачі, впускні і випускні

клапани, вісі, вали (шийки), колінчасті вали компресорів, шатуни тобто

зношені поверхні деталей, які не працюють в умовах знакозмінних

навантажень. Перевагою залізнення над хромуванням є те, що при

хромуванні можуть бути нарощені покриття завтовшки до 0,3 мм, а під час

залізнення  1,0...1,5 мм. При великій товщині хрому проходить

відшарування його від основного металу через дуже великі внутрішні

напруження розтягуючого типу. Тому, однією із важливих вимог залізнення є

міцне зчеплення покриття з основним металом. Зчеплення буде міцним в

тому випадку, коли при розряді іонів заліза відстань між його атомами і

.
9
атомами основного металу будуть не більше 5 нм (5 10 м). При цьому
144