Page 127 - 6183

У ремонтному виробництві застосовують масляні і емалеві фарби.
Масляні фарби – це суспензії пігментів в оліфі; емалеві фарби – в лаках (вони

мають більш високу міцність і швидше висихають).

5.4 Технологічні методи нанесення лакофарбових покриттів
Вручну фарбують обмежені ділянки, важкодоступні поверхні, наносять

написи, знаки і т.д.

Фарбування зануренням полягає в зануренні виробу у ванну з фарбою.

Недолік методу: велика витрата лакофарбового матеріалу, невисока якість

покриття і його зчепленість (можливе спучування).

Повітряне розпилення фарби виконують за допомогою пульверизаторів

і в спеціальних камерах з фарборозпилювачами КР, 0-45 та ін.

Безповітряне розпилення – перспективний метод нанесення

лакофарбових покриттів, характеризується високою продуктивністю і

економічністю (втрати на туманоутворення зменшуються на 30...40 % в

порівнянні з повітряними методами), скороченням витрати розчинників,

оскільки можна застосовувати фарби великої в'язкості.

При безповітряному розпиленні лакофарбовий матеріал, нагрітий до

70... 100 °С, під тиском 4...6 МПа подають до сопла, що надає йому

швидкість, яка перевищує критичну за заданої в'язкості. Це досягається

шляхом перетворення потенційної енергії фарби, що знаходиться під тиском,

в кінетичну при виході її в атмосферу. В результаті перепаду тиску від 4...6

Мпа до атмосферного (0,1 МПа) швидколетка частина розчинника, що

входить до лакофарбового матеріалу, миттєво випаровується. Це

супроводжується величезним збільшенням об'єму (в 1500...2000 раз) і

викликає дроблення (розпиленість) фарби. Зниження в'язкості і поверхневого

натяжіння фарби при її нагріванні теж сприяє поліпшенню розпиленості.

Факел фарби при розпиленні дуже чітко окреслений і практично не

утворює барвистого туману, оскільки захищений оболонкою пари

розчинника. Покриття виходять високої якості, не мають пор, відрізняються

123