Page 122 - 6183

При якісній обкатці макродефекти деталей (овальність, конусність та
ін.) зменшуються, а при порушенні режиму обкатки і в подальшій

експлуатації вони, навпаки, розвиваються: з'являються задири, схоплювання,
огранка і т.д. При припрацюванні в поверхневих шарах металу відбуваються

корисні і шкідливі процеси. З одного боку, метал ущільнюється,
наклепується, підвищується його твердість на 10...15 %; з іншого – внаслідок

втомленості та інших факторів він стає напруженим, утворюється густа сітка

поверхневих мікротріщин.

Отже, виникає проблема управління цими процесами, відшукання

шляхів поліпшення припрацювання і формування оптимальних властивостей

припрацьованих поверхонь деталей.

Обкатка різних агрегатів триває 1...5 год. Скоротити час обкатки –

найважливіше завдання ремонту агрегатів і автомобілів.

Тривалість обкатки можна скоротити і при цьому поліпшити якість

припрацювання, одним із таких способів:

1. Якістю обробки деталей і точністю складання. Шорсткість поверхні

повинна бути близькою до тієї, яка виходить після припрацювання деталі. Це

забезпечує мінімальний знос в початковий період припрацювання і надалі

стійку роботу сполучення. Макровикривлення геометричної форми і неточ

ності складання приводять до нерівномірного розподілу зовнішніх сил і

підвищеного зносу.

2. Застосуванням оптимальних навантажувально-швидкісних режимів.

Навантаження і швидкість при обкатці повинні збільшуватися плавно.

Підвищення їх в початковий період обкатки вище оптимального значення

приводить до інтенсифікації процесу зношування. Існують оптимальні

режими обкатки для різних агрегатів і автомобіля в цілому.

3. Введенням в картерне масло при обкатці присадок. Розрізняють

присадки інактивні (ІА): колоїдний графіт, дисульфід молібдену та ін.;

поверхнево-активні (ПА): олеїнова кислота, колоїдна сірка та ін.; хімічно

активні (ХА): ортооксихинолін, сульфосаліцилова кислота та ін.;

118