Page 15 - 6130

розбірливішими і висували нові вимоги до майстерності виробника. Ранні марки
виробника в основному були пов’язані із типом товару: марка м’ясника, торговця
прянощами, ремісника. Часто ці марки містили дещо більше інформації, ніж проста
візуальна презентація свого товару. Вони стали першими брендовими марками –
зображеннями, які містили додаткові характеристики.
Ще одним важливим видом брендової марки був підпис під результатом роботи
– на дні амфори, в кінці рукопису, в основі скульптури. Наприклад, на каменях
єгипетських пірамід були знайдені позначки, які, на думку археологів, визначали
майстрів, які обробляли ці кам’яні блоки, а також місце, звідки був привезений
камінь. Перші такі „товарні знаки” датуються 3200 р. до н.е.. Гончарі Древньої
Греції продавлювали відбиток свого великого пальця або видряпували свої ініціали
на внутрішньому боці днища глиняного посуду. Подібні знаки знаходили на цеглі в
Стародавньому Римі і на старовинному китайському фарфорі. Майстри так високо
цінували свої позначки, що не дозволяли передавати їх ні власним дітям, ні
найкращим учням (рис. 1.2). Після смерті майстра знак ламали або ховали разом з
його власником.

Рис. 1.2. Особистий знак скрипкового майстра Antonio Stradivari, 1666 –
1737 рр.

Пізніше крім позначки виробника ставився і знак гільдії, до якої входив
майстер. Так, у 1266 р. король Англії Генріх ІІІ зобов’язав пекарів ставити позначки
на свою продукцію; виробники скляних пляшок повинні були ставити свої знаки з
1373 р.. Такий знак підтверджував особистість виробника і слугував гарантією,
особистою рекомендацією і підтвердженням якості товару. Підпис товару також
допомагав порівняти його якість з товарами інших виробників чи торговців такою ж
продукцією. Символ товару підтверджував його тип, а ім’я виробника свідчило про
його походження. Комбінація двох видів марок виробника створювала матеріальну
торгову марку в тому вигляді, в якому вона існує сьогодні.
Знаки, які свідчили про рівень якості товару, з’явилися в Середні віки.
Англійська марка Hallmark була названа на честь ювелірної палати Goldsmith-Hall в
Лондоні, де в Середні віки перевіряли всі британські вироби із золота і срібла. У
1300 р. король Англії Едуард І видав закон, який зобов’язував перевіряти і
маркувати в Goldsmith-Hall всі ювелірні вироби, які вироблялися в країні (рис. 1.3).
Вироби, які не мали відбитку ювелірної палати, ламалися, а тих, хто насмілився
ставити фальшиві відбитки, чекала смертна кара.

14