Page 23 - 6101

побудову на МГ створної лінії з трьома пунктами С ,С ,С між двома наземними пунктами А і В та
1 2 3
зак-
ріплення головної або розмічувальної осі, віднесеними від торцевих стін будинку відповідно на від-
стані S і S . Довжини цих сторін обирають такими, щоби з пунктів ходу, розташованих на остан-
1 4
ньому ярусі споруди, забезпечувались належні умови для вимірювання горизонтальних і зенітних
кутів (останні для випадку передачі висот на МГ тригонометричним нівелюванням). Після вимірю-
вання горизонтальних кутів  , , у вказаних вище одному, двох або трьох пунктах їхньої
1 2 3
редукції r ( i ) 3 , 2 , 1 на створ АВ можна визначити за такими формулами [2]:
i
S S
1) r  1 2 sin ; 
1
[S ]
S (S  S ) sin  S S sin S (S  S ) sin  S S sin
2) r  1 2 3 1 1 3 2 ; r  3 1 2 2 1 3 1 ; (1.22)
1 2
[S ] [S ]
1
) 3 r   { S  S (S  S ) sin   S (S  S ) sin   S  S S sin  };
2 1 2 3 4 2 1 3 4 1 1 2 4 3
[S ]
S S
r  1 (r  S 2 sin  1 ); r  4 (r  S 3 sin  3 ).
1
2
3
2
S  S S  S
1 2 3 4
Похибки визначення редукцій практично залежать від точності вимірювання кутів не-
створності і розраховуються за наближеними формулами відповідно для одного, двох і трьох
проміжних пунктів
Sm  Sm  Sm  Sm 
)1 m  , 0 50 ; ) 2 m  m  , 0 58 ; ) 3 m  m  , 0 61 ; m  , 1 22 , (1.23)
r 1 r 2 r 1 r 3 r 2 r
   
де Sсередня довжина сторони створного ходу; m ̶ похибка вимірювання кута нестворності.

Методика розрахунку похибок для більшої кількості проміжних точок створу наведена
у праці [2, c. 450].
Нижче подається приклад обчислення редукцій для трьох створних точок та їх похибок при
таких вихідних даних: S = 20 м; n = 4;   309 ";    165 ; "   227 ; " m =10”, а саме:
1 2 3 
r  20 мм; r  20 мм; r 10 мм; r  16 мм; m  6 , 0 мм ; m  2 , 1 мм; m  6 , 0 мм.Якщо дов-
1 1 2 3 1 r 2 r 3 r
жини примикальних сторін до наземних пунктів сягають 100 м, то вказані похибки практично за-
лишаються незмінними.
Описаним способом можна розмічувати проміжні пункти головної осі способом побудови ство-
ру на основі переданих наверх двох його кінцевих пунктів А і В методами оптичної, лазерної або
механічної вертикалей. Найпростішим видається спосіб визначення спочатку однієї точки за виміря-
ними у ній двох довжин сторін S S i та кута нестворності    між ними з обчисленням редукції
1 2
(перпендикуляра) r на створ АВ за 1-ю залежністю формули (1). Змістивши тахеометр на створ, розмі-
чують інші пункти головної осі, які потім використовують для розмічування пунктів паралельних
осей, будуючи на їх основі монтажну сітку з паралельними лініями. Дещо складнішими є способи
визначення редукцій для двох і трьох проміжних точок (див. 2-а і 3-я залежності). Перевагою
останніх двох способів можуть бути варіанти, коли проміжні пункти розташовуються на краях МГ, а
кінцеві пункти А і B стають наземними і закріплюють головні осі споруди. Тоді замість передачі цих
пунктів методом вертикалей легко будується система трьох пунктів ВГМ на МГ з їхніми редукціями
0
0
0
0
до отримання проектних відстаней S  C 0 C і ( S  S 0 ) C 0 C . Недолік способу  координатна
2 1 2 2 3 1 3
прив’язка, яка усувається шляхом використання орієнтирної марки, віддаленої від об’єкта на відстань
до 2-3 км.
23