Page 21 - 6101
P. 21
.
Рисунок 1.7 Орієнтована засічка Ґанзена Рисунок 1.8 До редукції тахеометра
для 3 пунктів на створ у проектну точку
величину a (перпендикуляра до сторони 2-A) за формулами [2, c. 254]
N N ; a S sin S S sin / , L (1.18)
M A M
де S, L, S виміряні тахеометром відстані (останняконтрольна з обов’язковим виміром напряму
M
N ТМ .
M
Якщо a має знак ”мінус”, то перпендикуляр відкладають ліворуч від обраного створу, а якщо
“плюс”, то праворуч. Для відстані S =100 м та малому куті ' 6 нестворність a = - 174 мм, яку
відкладають у напрямі створу, фіксують тимчасову точку і, установивши в ній тахеометр, вимірюють
відстань до точки А та після порівняння її з проектною відстанню S зміщують тахеометр у проектну
2
точку 2.
Із збільшенням кута нестворності та лінійного елемента редукції процес виведення тахеометра
на створ ускладнюється. У такому випадку необхідно виміряти сторони трикутників (див. рис. 1.8, а)
та обчислити елементи редукції і r за формулами
S 2 2
sin sin ; ; a S sin ; q S S cos ; r a q ;
2
L (1.19)
S sin S sin
Якщо S , S то arcsin( ), інакше 180 arcsin( ).
2
r r
Потім, відклавши полярний кут і редукцію ,r в отриманій точці встановлюють тахеометр і,
перевіривши орієнтування приладу по створу, вимірюють відстань до опорного пункту A або марки
М та, порівнявши її з проектною, за необхідності зміщують прилад у проектний пункт 2. Далі за
відповідними кутами і довжинами сторін ВГ розмічують пункти 1 і 3, а потім за контрольними
вимірами кутів та відстаней з використанням проектних величин вихідного ярусу врівноважують
мережу і, порівнявши отримані координати з проектними, редукують пункти у проектне положення
та закріплюють їх остаточно на МГ.
Відносну похибку вимірювання кута нестворності можна визначити за наближеною формулою
m S S sin m S sin m
m 2 L tg ; m 2 ; m r , (2.20)
r 2
L r r cos
деm / , r m / L відносні похибки вимірювання редукції та віддалення орієнтирної марки від опор-
r L
ної точки створу.
21