Page 478 - 61
P. 478

Дійсно, фізика ХХ ст. – це фізика атомного ядра, радіо-
                            фізика  і  електрофізика.  В  своїх    розрахунках  вона  враховує
                            властивості простору трьома сталими: гравітаційної, електри-
                            чної  і  магнітної.  Це  майже  достатньо,  щоб  вважати  простір
                            абсолютною пустотою.
                                  В такій ситуації братись за повернення науки про прос-
                            тір – надто непроста справа. Крапка над питанням про неї по-
                            ставлена всіма фізичними школами.
                                  І  ось  на  початку  1996  р.  Володимир  Леонов  вирішив
                            спробувати відродити науку про простір, але не в плані реабі-
                            літації  старого  механістичного  ефіру,  а  за  новим  витком
                            знань.
                                  Прийняття наукою пустого холодного простору відляку-
                            вало, уявляючи його космічною безоднею, яку покинула енер-
                            гія.  “А  що,  якщо  зробити все  навпаки?  –  вирішив  вчений.  –
                            Задамо  теоретично  простору  на  вищий  рівень  енергії,  який
                            тільки  можливий  в  природі,  і  подивимося,  як  поведуть  себе
                            диференціальні  рівняння?”  Ці  міркування  В.Леонова  послу-
                            жили  поштовхом  для  початку  роботи  над  теорією  пружного
                            квантованого середовища.
                                  Розрахунки  показують,  що  рівень  енергії  простору  не
                            впливає  на  диференціальні  рівняння  фізичних  процесів.  Так
                            був сформульований принцип просторового дуалізму, згідно з
                            яким простір при математичному описі можна розглядати як
                            пустоту.
                                  Але  найголовніше  –  енергетичний  простір  повинен  во-
                            лодіти  структурою.  Структурування  простору  називається
                            квантуванням. Іншими словами, простір повинен бути розмі-
                            чений і промаркований. В цьому випадку виділяється елемен-
                            тарний  об’єм  –  квант  простору,  який  надалі  не  поділяється.
                            Але  тут  виникли  найбільші  труднощі.  Було  очевидно,  що
                            квант простору нескінченно малий, але “розміточні колишки”
                            повинні бути ще менші. Всі відомі в природі елементарні час-
                            тинки не підходили для цієї мети. Вони були надто великі, во-
                            лоділи масою або не могли бути статичними.
                                  І тут на допомогу прийшла геометрія. Виникло запитан-
                            ня: яку мінімальну кількість “колишків” або маркерних точок
                            потрібно для того, щоб виділити в просторі його елементар-
                            ний квант? Виявилося, що таких точок потрібно всього чоти-



                                                           521
   473   474   475   476   477   478   479   480   481   482   483