Page 480 - 61

величиною струму і антигравітаційною дією. О.Ощепков в
свій час сказав: “ Енергія розсіяна навколо нас. Ми живемо в
енергетичному океані…”
Першим, хто спробував експериментально доказати зв’я-
зок між гравітацією і електромагнетизмом, був відомий анг-
лійський фізик Фарадей, автор фундаментального відкриття
магнітоелектричної (електромагнітної) індукції. В своїй допо-
віді: “Про можливий зв’язок між тяжінням і електрикою“ в
Королівському інституті в 1850 р. він повідомляв про свої до-
слідження падіння котушки з дротом в гравітаційному полі
Землі. Але гальванометр не зафіксував струму.
Питання, підняте Фарадеєм про зв’язок між гравітацією
і електромагнетизмом, залишалося відкритим майже до кінця
ХХ століття, коли виникла електромагнітна структуризація
простору.
Розглядаючи квантовий простір як знакозмінну в ціло-
му електрично нейтральну структуру, в ньому можна виділити
окремі нескінченні нитки у вигляді знакозмінних натягнутих
суперструн. Якщо такі просторові суперструни пронизують
дві гравітаційні маси, то, з одного боку, виникає зчеплення
короткодіючими силами суперструн з речовиною мас, а, з дру-
гого боку, внаслідок нерівномірної деформації простору гра-
вітаційними масами спостерігається градієнтна деформація
суперструн, що призводить до появи додатної сили, направле-
ної вздовж суперструн, яка змушує маси притягуватись одна
до одної. Таким чином, сам квантований простір забезпечує
принцип дальнодії через тяжіння і деформацію простору, а
його знакозмінна структура забезпечує зв’язок через коротко-
діючі сили з речовиною взаємодіючих гравітаційних мас. Та-
кий теоретичний підхід дає змогу достатньо просто пояснити
гравітацію з позицій електромагнетизму, але основним під-
твердженням його правдивості є експериментальне підтвер-
дження зв’язку між тяжінням і електромагнетизмом. Теорія
пружного квантового середовища передбачає наявність анти-
гравітаційних ефектів. Отримана нова форма для тяжіння, яка
показує, що сила тяжіння, що діє на масу, пропорційна цій ма-
сі, а також вектору деформації середовища, його гравітацій-
ній густині і швидкості поширення світла в середовищі. Ця
формула легко перетворюється в добре відомий закон тяжіння
Ньютона. Але, з другого боку, вона показує, що вектор дефо-

523