Page 191 - 61

швидкість V меншу від V і викликають зміни форми речо-
s
p
вини без зміни його об’єму. Зазвичай V p V складає 1,7-1,8.
s
Поверхневі хвилі ( L -хвилі, від лат. longa – довгі) по суті
є суперпозиціями P - і S - хвиль. Вони мають більшу довжи-
ну, ніж P- i S-хвилі, виникають на межі різнорідних середо-
вищ коло поверхні материків і океанічного дна і викликають
одночасно деформацію об’єму і зсуву. Їх швидкість менша V
p
і V .
s
Швидкості V і V залежать від пружних властивостей і
s
p
густини порід  , через які вони проходять. Ці залежності ма-
ють такий простий вигляд:
 4 
V p   K c     і V   зс  , (3.36)
s
зс
 3 
де: K – модуль стиснення або пружності (для граніту K 
c
c
9 9
2710 Па, для води 210 Па);  – модуль зсуву (для граніту
зс
9
 = 1610 Па, для води дорівнює нулю). Оскільки в рідинах
зс
 = 0 і V = 0, це означає, що поперечні хвилі можуть по-
s
зс
ширюватись лише в твердих середовищах, в рідинах вони за-
тухають.
Сейсмічні станції, розташовані на різних ділянках земної
поверхні, фіксують форму, розмір і час проходження хвиль
землетрусів. Ці дані та сучасні методи обчислення дають змо-
гу зрозуміти фізичний характер середовища поширення сейс-
мічних хвиль та з’ясувати відміну фізичних властивостей зем-
них надр. В першу чергу це стосується густини речовини.
Якби від поверхні до свого центру Земля була однорід-
ним тілом, тобто густина її всюди залишалась однаковою, то у
всіх точках земного радіуса R швидкість V була б однаковою.
В цьому випадку шлях розповсюдження хвиль через все тіло
Землі був би прямолінійним. В дійсності шляхи пробігу сейс-
мічних хвиль мають складний криволінійний характер, при-
чому зростання з глибиною значень K і  випереджує збі-
зс
c
льшення густини  . Це призводить до того, що криві
V  f  R і V  f   R мають різкі переломи, де швидкості за-
p
s
557