Page 127 - 6094

3. За способом віднесення на собівартість витрати поділяються на прямі й
непрямі.
Прямі витрати безпосередньо зв'язані з виготовленням певного різновиду
продукції і можуть бути прямо обчислені на її одиницю. Якщо виготовляють один
різновид продукції, усі витрати — прямі.
Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити для окремих різновидів
продукції, бо вони пов'язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом
виробництва в цілому: зарплата обслуговуючого й управлінського персоналу,
утримання та експлуатація будівель, споруд, машин тощо. Поділ витрат на прямі та
непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури,
методів нормування й обліку. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі витрат
підвищує точність обчислення собівартості одиниці продукції, зміцнює економічні
основи управління.
4. На підставі зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та
змінні.
Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції, їхня загальна сума не
залежить від кількості виготовленої продукції (зрозуміло, у певних межах). Лише за
істотних змін обсягу виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної
структури підприємства, стрибкоподібне міняється величина постійних витрат, після
чого вона знову залишається постійною. До постійних належать витрати на утримання
та експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва, управління. На практиці
до групи постійних відносять також витрати, які хоч і змінюються внаслідок зміни
обсягу виробництва, але не істотно, їх називають умовно-постійними.
Змінні витрати — це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від
обсягу виготовленої продукції. У свою чергу, їх можна розділити на пропорційні та
непропорційні (рис. 6.1)

В

г

б

в

а

Рисунок 7.1 – Зв’язок витрат (В) з обсягами виробництва (N): N
а – постійні витрати; б – змінні пропорційніі витрати;
в – змінні дегресуючі витрати; г – змінні прогресуючі витрати

127