Page 125 - 6094

успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), тим нижчою
є собівартість продукції. Тому собівартість є одним із важливих показників
ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це
виявляється в тому, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для
виробництва (ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої є нижчою за її
собівартість).
Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу
витрат, які в неї включають. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за
рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку. Тому питання про склад витрат,
які включають до собівартості, є питанням їхнього розподілу між зазначеними
джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розподілу полягає в тім, що через
собівартість мають відшкодовуватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте
відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили та
природних ресурсів.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність» та положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”: Собівартість
реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції
(робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених
постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) згідно з П(С)БО16
включаються:
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші прямі витрати;
- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Проте на практиці немає повної відповідності між дійсними витратами на
виробництво й собівартістю продукції. Так, згідно з чинним порядком не включаються
в собівартість продукції, а відшкодовуються за рахунок прибутку або інших джерел
витрати на підготовку та освоєння нової продукції серійного й масового виробництва.
Водночас є й такі витрати, які включають до собівартості продукції, але не
мають прямого зв'язку з виробництвом: оплата часу виконання державних обов'язків
працівниками підприємства, скорочення робочого дня підлітків, матерів, які мають
дітей віком до одного року, та ін.
Непродуктивні витрати підприємства, пов'язані з виробничою діяльністю
(втрати від браку, недостач і псування матеріалів, від простоїв тощо), у межах
встановлених норм включаються у фактичну собівартість продукції, а втрати від
порушення вимог (умов) договорів з іншими підприємствами та організаціями
(штрафні санкції) відшкодовуються за рахунок прибутку.
Склад витрат, які включають до собівартості продукції (послуг), може дещо
змінюватися з різних практичних міркувань. Але загальною тенденцією таких змін має
бути якомога повніше відображення в собівартості дійсних витрат на виробництво
продукції.

7.2. Класифікація витрат
Як уже відмічено, витрати поділяють на інвестиційні та поточні (операційні).
Інвестиційні витрати, пов’язані з вирішенням стратегічних задач (будівництво,
реконструкція будівель і споруд, придбання нових технологій, машин, обладнання,
устаткування; придбання нематеріальних активів, тощо). Детальніше інвестиційну
діяльність буде розглянуто в наступній темі.

125