Page 8 - 6093

8 РЕКРЕАЦІЙНІ СПОРУДИ ТА КОМПЕКСИ

суспільства на різновиди дозвілля перетворюють його в окрему галузь, яка має не просто
задовольняти потреби рекреантів, але й випереджати їх у часі.
Рекреаційна діяльність тісно пов’язана з природоохоронними заходами, водночас це -
покращення сфери медичного обслуговування, розширення послуг харчування, торгівлі,
побуту, відпочинку та розваг. Питання освоєння рекреаційних територій, створення
рекреаційної інфраструктури тощо є новими для України в умовах ринкової економіки.
Напевно, варто вивчити досвід таких держав, як Канада чи Франція, де до розв’язання
подібних проблем прийшли через державні програми. У другій половині ХХ ст. в журналі
“L’architecture d’aujourdhui” французький архітектор Ж. Канділіс виступив з публікацією, де
акцентував увагу на проблемах організації відпочинку в сучасному суспільстві. Автор
вказував на відсутність послідовного соціального підходу до теми, анархічну забудову,
ганебну спекуляцію, які знищують природне середовище; звертав увагу на безконтрольну
приватизацію рекреаційних ресурсів і безпланову організацію архітектури відпочинку. Чи не
подібні проблеми виникають сьогодні в Україні? Зазначаючи те, що питання організації
відпочинку мають соціальний характер і пов’язані з демографічним складом населення,
охороною навколишнього середовища та іншими факторами Ж. Канділіс запропонував
розглядати архітектурну концепцію організації відпочинку, на основі аналізу: функцій та
форм відпочинку, а також включити рекреаційну систему в складову містобудівної: від
проектування індивідуального будинку, квартири й житлового мікрорайону із зонами
відпочинку до - рекреаційних регіонів, районів, зон чи комплексів. Такий структурований
підхід до поняття відпочинку вимагає концептуально нових архітектурних рішень.
Водночас важливо створити значний резерв рекреаційної території, де природні
ресурси перебуватимуть під опікою держави й будуть доступними для всіх соціальних груп
населення. Чудовим прикладом того є формування рекреаційних зон у Канаді.
Гірськолижний курорт Мон Тремблан (Mont Tremblant) – в раціональній організації
системи відпочинку враховано природоохоронні та екологічні фактори, підтримання балансу
між природними й антропогенними компонентами ландшафту, збереження естетичних і
культурних цінностей просторового середовища. Архітектурно-розпланувальне рішення
рекреаційних комплексів передбачає централізацію обслуговування, диференціацію
розселення відпочивальників за віковими, соціальними, ціннісно-естетичними та іншими
ознаками. Наприклад, для любителів т. з. “дикого” відпочинку економ-класу пропонується
кемпінг літнього функціонування із системою самообслуговування, де організовано місця
для автомобіля, намету, вогнища, заздалегідь заготовлені дрова, забезпечені санітарно-
гігієнічні умови тощо (рис. 1.1). Рекреанти, які відпочивають з дітьми і відають перевагу
активному відпочинку можуть знайти більш комфортний притулок у “лісовій хатині” (рис.
1.2). Номенклатура закладів відпочинку у даному комплексі включає також установи
підвищеної комфортності, такі як: туристичні готелі, відпочинкові котеджі, комфортабельні
апартаменти з відповідною системою обслуговування. (рис. 1.3).

Рис. 1.1 - Організація простору для відпочинку в наметах. Мон Тремблан, Канада