Page 25 - 6093

РОЗДІЛ ІІ СТРУКТУРА РЕКРЕАЦІЇ 25

- садівницьких товариств – 300.
Розміри територій загального користування курортних зон встановлюють із
розрахунку, кв. м на одне місце в оздоровчих та рекреаційних установах: загальнокурортних
об’єктів обслуговування — 10, озеленених — 100; на одного неорганізованого
відпочивальника: загальнокурортних об’єктів обслуговування — 2, озеленених — 25.
Оздоровчі та рекреаційні установи, які розміщуються в межах курортних зон,
об’єднують, як правило, в комплекси, забезпечуючи єдине архітектурно-просторове
вирішення.
На території санаторно-оздоровчих рекреаційних установ та їх комплексів
передбачається розміщення майданчиків, склад і розміри земельних ділянок яких
приймають відповідно до містобудівних норм. Наприклад, майданчики для відпочинку,
кліматолікування, тихих ігор і читання – площею із розрахунку 2,0 кв. м на одне місце;
спортивні (для бадмінтону, волейболу, тенісу) – 3,5; літнього кінотеатру (кінолекторію) – 0,9;
танцювального – 0,6.
При проектуванні курортних зон передбачається формування системи установ і
центрів загальнокурортного обслуговування із розрахунковою кількістю та місткістю установ
і підприємств загальнокурортного обслуговування згідно нормативних документів.
У курортних зонах стоянки для легкових автомашин проектуються відповідно до
розрахункових показників кількості машиномісць на 100 відпочиваючих і обслуговуючого
персоналу: для санаторіїв, будинків відпочинку, туристських баз і баз відпочинку підприємств
— 3-5, курортних, туристських готелів і пансіонатів — 5-7. У курортних зонах, що мають
об’єкти туризму, треба передбачати стоянки для автобусів і легкових автомашин, які
належать туристам, кількість яких визначається розрахунком. Їх треба розміщувати з
урахуванням забезпечення зручних підходів до об’єктів туристського огляду (але не далі 500
м від них), не порушуючи цілісного характеру історичного середовища.
За специфікою лікування та профілактики санаторії класифікуються на заклади
відповідного профілю, наприклад, кліматологічні, бальнеологічні, грязелікувальні, змішаного
типу.
За віковою категорією рекреантів розрізняють санаторні заклади – дитячі, сімейного
типу та для дорослих.
За архітектурно-композиційним рішенням – це капітальні споруди цілорічного
функціонування блочного або павільйонного типу, підвищеного та достатнього рівня
комфортності, з чітким розподілом функціональних груп приміщень у окремих блоках:
адміністративний, спальний, лікувальний, харчовий, культурно-розважальний, які
з’єднуються переходами або вестибюлем. Термін перебування рекреантів визначається
курсом лікування і становить 18 - 24 дні.
У санаторіях до складу груп приміщень, окрім характерних для всіх типів рекреаційних
установ, входять приміщення для лікування, такі як: кабінет лікаря, процедурні, зали для
занять лікувальною фізкультурою тощо. У дитячих оздоровчих закладах при проектуванні
передбачаються навчальні та ігрові кімнати, а також закриті приміщення для відпочинку з
урахуванням несприятливих погодних умов. Важливе значення має архітектурно-
ландшафтна організація території з прогулянково-стежковою мережею для теренкурів та
повітряних ванн, які належать до компонентів профілактики та лікування.
Світова практика доводить, що найбільш ефективними є санаторні заклади сімейного
типу, де, окрім основної функції – оздоровлення, відбувається процес виховання, адже діти
мають можливість більше вільного часу проводити з батьками. Водночас, архітектурно-
розпланувальне рішення враховує автономність місць релаксації дорослих і дітей з метою
забезпечення більш спокійного відпочинку одних і не обмеження активності інших.
Санаторії для оздоровлення дітей у літній період розташовуються в рекреаційних
зонах у межах 40 - 60 км від адміністративного центру з урахуванням екологічної безпеки.