Page 26 - 6093

26 РЕКРЕАЦІЙНІ СПОРУДИ ТА КОМПЕКСИ

Вони розраховані на цілодобове тижневе (в робочі дні) перебування дітей різної вікової
групи. В осінньо-зимовий період заклади такого типу використовують для сімейного
відпочинку у вихідні дні або в канікулярний період.
Профілакторії розташовуються у приміській зоні адміністративних або промислових
центрів і є структурною одиницею відповідного підприємства, інституту, заводу тощо. Часто
проживання та лікування у профілакторіях здійснюється без відриву від виробництва чи
навчання, чим зумовлено їх розташування у зоні доступності.

2.4 Туризм
2.4.1 Основні терміни туризму
Туризм – (від франц. “tourisme, tour” – обхід, об’їзд, прогулянка, поїздка), у вузькому
розумінні слова – форма активного відпочинку (ознайомчі подорожі, пізнавальні екскурсії,
пішохідні мандрівки, оздоровчі спортивні розваги тощо), а у широкому розумінні – галузь
економіки, засіб забезпечення зайнятості населення, формування туристичного ринку.
Туризм – багатофункціональний і пов’язаний з переміщенням людини за межі постійного
місця проживання. У Законі України “Про туризм” визначено: “… туризм – тимчасовий виїзд
особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи
інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування”.
З часом зміст поняття “туризм” постійно змінювався. У ХІХ ст. це – мандрівка для
релаксації або з пізнавальною метою, сьогодні – це туристична революція, туристичний бум,
туристична індустрія. Туризм набув популярності у світовому масштабі, змінюються не тільки
його території, але й напрямки. Наприклад, все більшої популярності набувають бізнес-тури,
релігійні, навчальні, мистецькі тощо.
У рамках існуючої термінології у сфері туризму (туристична індустрія, туристичні
ресурси, туристична діяльність) з’являються визначення нових термінів, таких як
“туристичний продукт”, “туристичні фірми”, “туристичний ваучер”, “менеджмент, маркетинг
туристичної галузі” тощо, які свідчать про формування господарсько-економічної галузі.
Всесвітньою туристичною організацією (ВТО, підрозділ ООН), що охоплює туристичні
структури близько 100 країн, поняття “туризм” визнано загальним поняттям для всіх форм
тимчасового виїзду громадян з місця постійного проживання на відпочинок, лікування, в
туристичну подорож, відрядження, що знайшло широке впровадження і в нашій практиці.
В Україні процес становлення термінології в даній галузі відбувався як на
законодавчому рівні, так і в наукових колах.
У Законі України “Про природно-заповідний фонд України” в понятті “рекреаційні
зони” виділяються “зони регульованої рекреації” (де відбувається короткочасний
відпочинок та оздоровлення населення, обладнання туристичних маршрутів) та “зони
стаціонарної рекреації” (де розташовуються рекреаційні об’єкти – готелі, турбази, кемпінги,
туристичні табори, рекреаційні селища тощо).
Законом України “Про курорти” визначено основні терміни та поняття в наступному
значенні: “курорт” – освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що
має природні лікувальні ресурси, придатні для їх експлуатації, будівлі та споруди з об’єктами
інфраструктури; використовується з метою лікування, реабілітації, профілактики захворювань
та для рекреації і підлягає особливій охороні; “лікувально-оздоровча місцевість” –
природна територія з лікувальними ресурсами, яка після клопотань, прийняття відповідних
рішень та оголошення її курортною стає територією перспективного створення та розвитку
курорту.
У Законі України “Про туризм” подано визначення термінів, що стосуються переважно
туристичної діяльності (туристичний продукт, туристичні послуги тощо).