Page 20 - 6093

20 РЕКРЕАЦІЙНІ СПОРУДИ ТА КОМПЕКСИ

які суттєво відрізняються від буденних. Він залежить від організації просторового
середовища ”порогу” міста – парки, пляжі, торгівельно-розважальні центри, приміські
дачі, аквапарки тощо (наприклад, чудовий маленький млин або цивілізований хутір на
відстані близько години їзди від міста, іподром, ділянки для гольфу, спортивні та
розважальні клуби, казино тощо);
 довготривалий:
щорічний, сезонний – відбувається у період відпустки, характеризується різноманітністю
форм – оздоровчий, пізнавальний, туристичний тощо. Якість його залежить, насамперед,
від раціональної організації відпочинкового простору в курортно-рекреаційних зонах,
створення відповідної інфраструктури;
пенсійний – розрахований для окремої соціальної групи – людей пенсійного віку, які не
обмежені в часі й потребують відповідних умов, що залежать від природно-кліматичних,
архітектурно-ландшафтних, комунікативних (доступність послуг) та інших факторів. Для
його організації створюють об’єкти санаторно-курортного типу, дачні поселення тощо.

2.1.2 Види відпочинку

Відпочинок як явище – багатопрофільний і проявляється у різних видах, наприклад, як
дозвілля, свято, гра, розвага.
Дозвілля – дослівно, вільний від праці час. Іншими словами, – сукупність дій людини,
протилежних її професійним обов’язкам. Свідомо чи підсвідомо людина обирає й
використовує вільний від роботи час для відновлення психічної та фізичної рівноваги,
порушеної внаслідок щоденних обов’язків, буднів життя тощо. Ритмічна зміна занять –
важливий компонент, необхідний для підтримки життєдіяльності людського організму.
Гедонічний характер (від грецького “hedone” – задоволення) дозвілля визначає його
основний зміст – отримувати задоволення (фізичне, емоційне, духовне). З такої т. з., дозвілля
можна розглядати – як один із видів відпочинку.
Для забезпечення організації дозвілля формують рекреаційне середовище, яке
визначається:
 змістом (пасивні й активні види відпочинку, фізичні тренування, розваги і т. п.);
 місцем (у межах житла, міста, заміської зони тощо);
 часом проведення (щоденний, у святкові та вихідні і т. ін.).
Аналізуючи види та форми відпочинку ще у ХХ ст. Жоффр Дюмазедьє виокремлює три
основні функції дозвілля:
 релаксація: мета – позбутися втоми фізичної, психологічної, емоційної напруги; це –
спокійний, тихий, бездіяльний відпочинок або заняття, які не мають серйозного значення
та практичної цілі;
 розвага: мета – позбутися нудьги; практикується зміна середовища, звичної ситуації;
необхідність умов для реалізації захоплень;
 розвиток: мета – відпочити від автоматизму думок, одноманітної роботи; в таких
випадках вільний час використовується для занять фізичною та духовною культурою, які
сприяють розвитку особистості.
Одним із видів дозвілля є застілля, яке організовують у квартирі, закладах
харчування, на природі.
Любительські заняття музичною та художньою творчістю, колекціонування тощо
належать до пасивних форм проведення дозвілля.
Збільшення кількості масових заходів дало початок створенню нових понять: індустрія
розваг, центр дозвілля, різноманітні шоу тощо.
Первинним центром дозвілля є житло, де реалізовуються особисті інтереси людини.
Тому важливо при проектуванні житлової одиниці враховувати індивідуальні особливості
замовника. Формула кількості приміщень у квартирі чи будинку потребує перегляду, адже