Page 24 - 6093

24 РЕКРЕАЦІЙНІ СПОРУДИ ТА КОМПЕКСИ

 поза міським середовищем – у приміській, сельбищній та рекреаційній зонах і
призначені забезпечувати відпочинок у вихідні дні (поле для гольфу, система теренкурів,
простір для прогулянок на конях, лижні та велосипедні траси і т. п.).
За функціональним призначенням споруди для фізичної рекреації можуть бути
декількох типів і призначені для обслуговування населення будь-якої вікової категорії:
 басейни рекреаційного типу: міні-басейн у житловому мікрорайоні; традиційний басейн
у спортивному комплексі; відкритий плавальний басейн у центрі дозвілля, хлюпальний
басейн на дитячому майданчику та ін.;
 траси фізичної рекреації в компоненті мікрорайону: лижні, велосипедні, система
теренкурів, майданчики для скейтбордів тощо;
 споруди для альпінізму загальноміського призначення, розташовані в рекреаційних
зонах міста або в передмісті в системі фізичної рекреації;
 міські, приміські та рекреаційні комплекси для зимових ігор – центри великих зон
масової фізичної рекреації: льодові арени, гірськолижні комплекси з інфраструктурою;
 споруди для занять водними видами спорту, розташовані в акваторіях великих
водойм: яхт-клуби, дайвінг-, рафтинг-, кайтинг-клуби і т. п.
Споруди фізичної рекреації можуть бути відкриті (поле багатофункціонального
призначення, майданчики для гольфу, тенісні корти, спортивні майданчики, альпінарії
тощо) та закриті (фітнес-клуби, спортивні зали, закриті басейни і т. ін.).

2.3 Лікування-профілактика
Для оздоровлення і профілактики організовують курортно-рекреаційні зони та
лікувально-профілактичні заклади санаторного типу. Необхідною умовою для формування
таких зон є наявність відповідних природно-лікувальних ресурсів – мінеральні джерела,
лікувальні грязі, особливі кліматичні умови, морські узбережжя, екологічна безпека,
відповідні санітарно-гігієнічні умови, естетичний ландшафт тощо.
На територіях курортних зон передбачають будівництво оздоровчих та рекреаційних
закладів (санаторіїв, пансіонатів, курортних готелів), установ, підприємств і центрів
загальнокурортного обслуговування, організацію та благоустрій парків і пляжів, створення
спеціальних бальнеотехнічних, берегозміцнювальних та інших інженерних об’єктів.
Курортні зони можуть бути відокремленими, розміщеними за межами міських і
сільських поселень або бути функціональними зонами курортних міст і селищ, а також інших
поселень (промислових, портових, сільськогосподарських), що мають на своїй території
оздоровчі та рекреаційні установи. Кількість тих, хто лікується й відпочиває в оздоровчих та
рекреаційних установах, встановлюють за показниками одночасної місткості цих установ з
урахуванням кількості цілорічних і сезонних місць.
При проектуванні нових і реконструкції тих курортних зон, що склалися, треба
передбачати: розміщення оздоровчих та рекреаційних установ на територіях з допустимими
рівнями шуму; винесення за межі курортних територій промислових і комунально-
складських об’єктів; пристосування житлової забудови й громадських споруд, розміщених у
курортній зоні, у рекреаційний фонд для обслуговування тих, що лікуються й відпочивають;
повне виключення в межах курортних зон транзитних транспортних потоків.
Розміщення нової житлової забудови для розселення обслуговуючого персоналу
оздоровчих і рекреаційних установ, як правило, передбачається за курортною зоною в
існуючих або створюваних сельбищних зонах у межах 30-хвилинної доступності транспортом.
Відстань від меж земельних ділянок оздоровчих та рекреаційних установ, що проектуються
заново, приймається не менше, м до:
- житлової забудови, установ комунального господарства і складів – 500 (100);
- автомобільних доріг категорій: І, ІІ, ІІІ – 500; IV – 200;