Page 37 - 6090
P. 37

3. Обираємо напрям проектування (погляду) – рис. 42.
                     4. Будуємо умовну систему координат. Під кутом 90° до обраного напряму проводимо вісь
               Ох ум. Під прямим кутом до осі проводимо вісь Оу ум проти напряму проектування.

























                                                          Рисунок 42

                     5.  На проекції піраміди позначаємо характерні точки 1-8. Паралельно осі Оу ум
               проектуємо характерні точки на вісь Ох ум (точки 1’-8’).
                     6.  Оскільки за умовою необхідно побудувати косокутну афінну проекцію при
               вертикальному розміщенні площини, то визначаємо відповідні показники спотворення: р=1;
               q=tg φ; r=1.
                     7.  Для кожної характерної точки визначаємо афінні координати за формулою:
                     У афі =У умі tg φ
                     де і - номер точки.
                     (Усі обчислення необхідно зобразити на кресленні!)
                     8.  Будуємо афінну систему координат - вісь Ох аф направлена горизонтально вправо,
               Оz аф направлена вертикально вгору, Оу аф направлена вертикально вниз.
                     9.  На  осі  Ох аф  відкладаємо  умовні  абсциси  характерних  точок  нижньої  основи
               піраміди (6’-8’).
                     10.  З  кожної  точки  опускаємо  перпендикуляр  до  осі  абсцис,  на  якому  відкладаємо
               відповідну афінну ординату точки.
                     11.  Враховуючи показник спотворення по осі z аф, знаходимо афінну довжину відстані
               між  відмітками основ піраміди  η,  яку  відкладаємо  по осі  z аф  від  точки  О.  через  визначену
               точку О’ проводимо вісь х’аф. На цій осі відкладаємо абсциси характерних точок верхньої
               основи  (1”-4”).  З  кожної  точки  опускаємо  перпендикуляр  до  осі  абсцис,  на  якому
               відкладаємо  відповідну  афінну  ординату  точки.  Таким  чином  отримують  афінні  проекції
               характерних точок.
                     12.  Необхідно з’єднати відповідні точки та визначити видимість ребер - рис. 43.










                                                                                                             36
   32   33   34   35   36   37   38   39   40   41   42