Page 7 - Володимир Пахомов

і диспути. З розвитком вищої освіти значення лекції зростало. У минуло-
му столітті багато зробили для піднесення авторитету й значення вузівсь-
ких лекцій видатний український математик, товариш Т.Г.Шевченка,
М.В.Остроградський (1801-1862), український історик і фольклорист
М.П.Драгоманов (1841-1895) та інші. Величезний викладацький талант
мав І.Я.Франко (1856-1916), який за словами М.М.Коцюбинського, коли
заговорить, то “його мова зрікає не словом, а сталлю, що б’є об кремінь і
сипле іскри”.
Навколо вузівських лекцій не раз спалахували дискусії. То їх хо-
тіли взагалі усунути як форму навчання, то підкреслювали їх неоці-
ненне значення.
Батько російської авіації М.Є.Жуковський висловив таку думку: “За
силою вираження лекційний спосіб стоїть вище всіх інших засобів викла-
дання і нічим не може бути замінений. Водночас він найекономніший за
часом”. Він радив лекційний виклад поєднувати з самостійною роботою
студентів.
Навчальна лекція у вузі – це, як правило, логічно стрункий, чіт-
кий і систематичний усний виклад матеріалу, передбаченої програ-
мою теми певного предмета. Вона має ознайомити студентів із нау-
ково-теоретич-ними основами теми, з методикою їх вивчення. Саме
лекції в основному визначають зміст, характер і напрям усіх інших
навчальних форм, спрямовують на самостійну роботу з літературою.
Змістовні лекції вчать на-уково мислити, викликають дослідницький
інтерес, спонукають на пошуки відповідей на важливі питання нау-
2
ки .
Звичайно, велику роль для успішної самостійної роботи відіграють
підручники й посібники, але їх, як правило, мало.
Кожен викладач хоче, щоб його лекція була корисною для студе-
нтів. Уважно прослухана і законспектована лекція робить самостійну
роботу студентів з книжкою більш осмисленішою і в 5-10 разів про-
дуктивнішою.
Лекція має перевагу над навчальною книгою (яка створюється і вида-
ється часто протягом кількох років), бо може оперативно оновлюватися.
Як слухати лекцію? Є твердження, що треба бути дуже уважним, ду-
мати й запам’ятовувати почуте, не обов’язково щось записувати, бо це ні-
би заважає сприйманню. І.П.Павлов рекомендував записувати лекції вдо-
ма по пам’яті. Чим більше ми знаємо напам’ять – тим ми багатші. Од-
нак сьогодні студенти мають по три і більше лекцій і, зрозуміло, не мо-
жуть повністю відтворити почуте, записи будуть збіднені.
Й.В.Гете наголошував, що незаписана думка – то загублений скарб.
На лекцію необхідно відповідно налаштуватися, вслухатися в неї, вду-
муватися в почуте, схоплювати найголовніше і стисло занотовувати його.
При цьому сприймання матеріалу стає аналітичним, увага стійкою, зміц-
нюється пам’ять. Крім слухової пам’яті, а при наявності унаочнень і зо-

2 Див.: Лесин В.М. Як працювати з книгою. – К.: Вища школа, 1988. – С. 12-13.
6