Page 421 - Володимир Пахомов

ФОНÉТИКА (фонéтика) — 1) звукова будова мови як єдність її фізіологічного, акустичного та значеннєвого
аспектів; 2) галузь мовознавства, що вивчає звукову будову мови — способи утворення звуків та їх акустичні власти-
вості.
ФÓНІКА (фóника) — виразові звукові засоби, які надають мові, насамперед віршованій, милозвучності, підси-
люють її емоційність і виразність.
ФОНÓГРАФ (фонóграф) — апарат для записування і відтворення звуків механічним способом.
ФОНОДОКУМÉНТ (фонодокумéнт) — документ, який містить звукову інформацію, зафіксовану будь-якою
системою звукозапису.
ФОНОЛÓГІЯ (фонолóгия) — розділ фонетики, що вивчає звуки з погляду їхнього значення й функцій у мові.
ФОНОТÉКА (фонотéка) — 1) систематизоване зібрання фонограм; 2) приміщення, де зберігають фонограми;
3) заклад або відділ установи, що збирає, зберігає й видає фонограми в тимчасове користування.
ФÓРМА (фóрма) — 1) обриси, контури, зовнішні межі предмета, що визначають його зовнішній вигляд; конфі-
гурація; 2) пристрій, шаблон, за допомогою якого чому-небудь (переважно якійсь масі) надають певних обрисів, яко-
гось вигляду; 3) певна система художніх засобів як спосіб вираження змісту творів літератури і мистецтва.
ФОРМАЛÍЗМ (формализм) — 1) дотримання зовнішньої форми в чому-небудь на шкоду суті справи; 2) відрив
форми від змісту в творах мистецтва; надання провідного значення формі або окремим її елементам.
ФОРМÁНТ (формáнт) — частина слова, що змінює лексичне й граматичне значення кореня або основи, слу-
жить для словотвору і словозміни; афікс.
ФОРМÁТ (формáт) — 1) розмір книги, газети, аркуша, ілюстрації і т. ін.; 2) довжина і висота полоси набору; до-
вжина рядка.
ФОРМУВÁННЯ СПРÁВИ (формирование дéла) — визначення належності документів до певної справи та си-
стематизація документів усередині справи.
ФОРМУВÁТИ (формировать) — 1) надавати чому-небудь певної форми, вигляду тощо; 2) виготовляти що-
небудь, відливаючи, використовуючи форму; 3) давати існування чомусь; створювати, надаючи якоїсь структури, ор-
ганізації, форми; 4) організовувати, створювати що-небудь (орган, підрозділ і т. ін.) з певної кількості учасників; до-
бирати.
ФÓРМУЛА (фóрмула) — 1) загальне коротке визначення якогось положення, відношення, закону і т. ін., яке
можна застосовувати до відповідного конкретного випадку; 2) виражене буквами, числами, знаками умовне позначен-
ня відношення будь-яких величин, елементів і т. ін.
ФОРМУЛЯР (формуляр) — 1) характеристика дослідних взірців, що містять дані про порядок експлуатації,
ремонту, пошкодження якої-небудь машин (механізму) і т. ін.; 2) бібліотечна облікова карточка (див. ФОРМУЛЯР
ЧИТАЧА); 3) документ, що відбиває історію створення і діяльності військової частини (див. ІСТОРИЧНИЙ ФОР-
МУЛЯР); 4) оцінка патентоздатності документа (див. ПАТЕНТНИЙ ФОРМУЛЯР); 5) послужний список чиновника,
військовослужбовця.
ФОРМУЛЯР-ЗРАЗÓК (формуляр-образéц) — модель побудови форми документа, яка встановлює галузь вико-
ристання, формати, розміри полів, вимоги до побудови конструкційної сітки та основні реквізити.
ФОРМУЛЯР ЧИТАЧÁ (формуляр читáтеля) — карточка, що заповнюється на читача бібліотеки чи архіву, що
містить короткі дані про читача та перелік використаної ним літератури (документів).
ФÓРУМ (фóрум) — 1) площа в містах Стародавнього Риму, на якій відбувалися народні збори, влаштовувалися
торги і здійснювався суд; 2) широкі представницькі збори — з'їзд, конференція, конгрес.
ФОТОГРÁФІЯ РОБÓЧОГО ДНЯ (фотогрáфия рабóчего дня) — документ, в якому зафіксовано використання
робочого часу для визначення необхідних затрат робочого часу на виробничу операцію, виявлення і визначення роз-
мірів і причин втрат робочого часу.
ФОТОГРАФУВÁТИ (фотографировать) — 1) за допомогою фотографіч-ного апарата діставати зображення кого-
, чого-небудь на світлочутливому матеріалі; 2) спостерігати і хронометровано фіксувати які-небудь дії, прийоми робо-
ти, процеси і т. ін. з метою дослідження.
ФОТОДОКУМÉНТ (фотодокумéнт) — документ, зображення на якому передано способом фотографування.
ФРАГМÉНТ (фрагмéнт) — окрема частина твору мистецтва, уривок
тексту; уступ; уламок посудини, викопної кістки і т. ін.
ФРÁЗА (фрáза) — 1) висловлювання, що становить смислову та інтонаційну єдність; 2) стійкий умовний вираз,
ходячий вислів; 3) пишномовний нещирий вислів, позбавлений внутрішнього змісту, або такий, що прикриває брех-
ливість твердження, непорядність вчинку і т. ін.; марнослів'я.
ФРАЗЕОЛÓГІЯ (фразеолóгия) — 1) сукупність зворотів і висловів, фразеологізмів, властивих тій чи іншій мо-
ві; 2) розділ мовознавства, що вивчає усталені звороти мови, фразеологізми; 3) те саме, що ФРАЗА (див.).
ФРАЗЕОЛОГÍЗМ (фразеологизм) — усталений зворот, стійке поєднання слів, що виступає в мові як єдиний,
неподільний і цілісний за значенням вислів.
ФУНКЦІЯ (функция) — 1) явище, яке залежить від іншого явища, є формою його виявлення і змінюється від-
повідно до його змін; 2) книжн. робота кого-, чого-небудь, обов'язок, коло діяльності когось, чогось; повинність місія;
3) фізіол. специфічна діяльність організму людини, тварин, рослин, їхніх органів, тканин і клітин; 4) мат. величина,
яка змінюється зі зміною величини (аргументі).
Ф’ЮЧЕРСНА УГÓДА (фьючерсное соглашéние) — різновид угоди на товарній або фондовій біржі.
Ф’ючерсна угода припускає виплату грошової суми за товар або за акції через певний строк після укладання угоди
щодо ціни, яка встановлена в контракті. Основна мета ф’ючерсної угоди — одержати різницю в цінах або курсах ак-
цій до ліквідаційного строку (строку завершення угоди).

364