Page 416 - Володимир Пахомов

СТАЖУВÁННЯ (стажирóвка) — 1) проходження іспитового терміну (після закінчення спеціального вузу) пе-
ред зарахуванням до штату виробництва, установи і т. ін.; 2) проходження тими, що навчаються, виробничої практики
для набуття досвіду й оволодіння фахом.
СТАНДÁРТ (стандáрт) — 1) документ, що встановлює єдині норми і вимоги до продукції, документів і т. д.,
обов’язкові для виконання в тій чи іншій галузі народного господарства; 2) нормативне виробничо-практичне видання
з комплексом норм, правил та вимог щодо об’єкта стандартизації, встановлених та затверджених у відповідності з
чинним законодавством; 3) перен. щось позбавлене індивідуальних особливостей, своєрідності, оригінальності; тра-
фарет, штамп.
СТАНДАРТИЗÁЦІЯ (стандартизáция) — 1) установлення єдиних норм і вимог на готову продукцію, напівфаб-
рикати, сировину і матеріали; 2) дотри-мання єдиних стабільних граматико-стилістичних норм у національній мові
(переважно в науково-технічному та офіційно діловому її стилях), запровадження єдиних типових форм організації,
здійснення чого-небудь; 3) позбав-лення кого-, чого-небудь індивідуальних особливостей, своєрідності, оригінальнос-
ті.
СТАНДÁРТНИЙ КОМПЛÉКТ ДОКУМÉНТІВ (ТЕХНОЛОГÍЧНОГО) ПРОЦÉСУ (ОПЕРАЦІЇ) (стандáртный
комплéкт докумéнтов (технологического) процéсса (оперáции) — комплект технологічних документів, що відповідає
вимогам стандартів державної системи стандартизації.
СТАТИСТ (статист) — те саме, що статистик.
СТАТИСТИК (статистик) — фахівець із статистики, службовець, який займається статистикою.
СТАТИСТИКА (статистика) — 1) наука, яка вивчає кількісні зміни у розвитку людського суспільства, народно-
го господарства і займається обробкою цих числових досліджень з науковою і практичною метою; 2) облік в якій-
небудь галузі народного господарства, суспільного життя, що здійснюється методами цієї науки, а також дані цього
обліку; 3) особливий метод дослід-жень, який застосовують у ряді точних наук.
СТÁТУС (стáтус) — у міжнародному праві — становище, стан; певний стан чого-небудь.
СТÁТУС-КВÓ (стáтус-квó) — становище, що існувало або існує в той чи інший момент.
СТАТУТ (статут, устав) — 1) ПОЛОЖЕННЯ (див.); 2) правовий акт, що визначає структуру, функції і права
підприємства; 3) зведення законів, домовленостей, положень із визначеного питання; 4) іст. у деяких країнах Західної
Європи в 14 - 18 ст. — закон, урядове розпорядження або збірник законів.
СТАТУТ (уставнóе издáние) — офіційне видання зведення правил, які регулюють принципи організації та по-
рядок діяльності.
СТЕНОГРÁМА (стеногрáмма) — дослівний запис методом стенографії доповідей, промов та інших виступів на
зборах, нарадах і засіданнях колегіальних органів, а також розшифрований текст цього запису.
СТЕНОГРÁФІЯ (стеногрáфия) — швидкий дослівний запис усного мов-лення за допомогою системи спеціаль-
них умовних знаків; скоропис.
СТЕРЕОФОТОГРÁФІЯ (стереофотогрáфия) — одержання двох фотографічних знімків, що дають під час розг-
лядання їх у стерескопі одне об’ємне зображення.
СТИЛІЗУВÁТИ (стилизовáть) — 1) надавати чому-небудь характерних рис певного стилю; 2) говорити або пи-
сати, дотримуючись певного стилю.
СТИЛÍСТИКА (стилистика) — розділ мовознавства, що вивчає в межах національної мови суть і специфіку
стилів мови.
1
CТИЛЬ (стиль) — 1) сукупність ознак, які характеризують мистецтво певного часу та напряму або індивідуа-
льну манеру художника стосовно ідейного змісту й художньої форми; сукупність характерних ознак, властивих чому-
небудь; 2) сукупність прийомів у використанні засобів мови, властива якому-небудь письменникові або літературному
творові, напряму, жанрові і т. ін.; манера; сукупність особливостей у побудові мови, манера словесного викладу;
3) сукупність прийомів, характерних рис якої-небудь діяльності, поведінки, методу роботи; характер, почерк; спосіб
виконання, здійснення чого-небудь, який характеризується сукупністю певних технічних прийомів; 4) характерна ма-
нера поводитися, говорити, одягатися і т.ін.; мода, фасон, крій.
2
СТИЛЬ (стиль) — у давнину та середні віки – паличка для писання на дерев'яних табличках, вкритих воском.
СТÓРНО (стóрно) — запис, яким виправляють допущену в бухгалтерському обліку помилку.
СТРАХОВÉ СВІДÓЦТВО (страховóе свидéтельство) — посвідчення про страхування, видане органами держа-
вного страхування при оформленні майнового або особистого страхування (див. СТРАХОВИЙ ПОЛІС).
СТРАХОВИЙ ПÓЛІС (страховóй пóлис) — документ, що підтверджує укладення договору про страхування.
СТРАХОВИЙ СЕРТИФІКÁТ (страховóй сертификáт) — документ, що видається тим, хто страхує, тому, кого
страхують, на підтвердження страхування окремої партії вантажу, яка підпадає під дію страхового сертифіката. Може
видаватися і як підтвердження наявності договору страхування. Вида-
ється тим, хто страхує, або іншою юридичною особою, яка офіційно діє від імені страхової організації.
СТРУКТУРА (структура) — 1) взаєморозміщення та взаємозв'язок складових частин цілого; будова; 2) устрій,
організація чого-небудь, форма.
СУПЕРОБКЛАДИНКА (супероблóжка) — паперова обкладинка, яка накладається поверх палітурки книжки.
СФРАГÍСТИКА (сфрагистика) — допоміжна історична дисципліна, яка вивчає печатки.
СХÉМА (схéма) — 1) спрощене графічне зображення пристрою або взаємовідношення частин будь-чого;
2) документ, що містить опис будь-чого в основних рисах; 3) спеціальне креслення, в якому з допомогою графічних
умов-них зображень і позначень відображені зв`язки між окремими виробами, принцип роботи, контролю, регулюван-
ня і управління технологічними процесами.
СХОРÓННА РОЗПИСКА (сохрáнная расписка) — розписка, яка видається банку господарською адміністраці-
єю на підтвердження поступлення на її адресу вантажу і про відповідальність за його збереження у випадку її відмови
від оплати вантажу.

359